Фотометрические исследования некоторых магнитных и рентгеновских Новых тема автореферата и диссертации по астрономии, 01.03.02 ВАК РФ

ГОЛОВНА АСТРОНОМІЧНА ОБСЕРВАТОРІЯ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису УДК 524.3

ПАВЛЕНКО Олена Петрівна

)ТОМЕТРИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕЯКИХ МАГНІТНИХ ТА РЕНТГЕНІВСЬКИХ НОВИХ

Спеціальність 01.03.02- астрофізика, р а діоастр ономія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата фізико-математичних наук

Київ-1993

Робота виконана в Кримській астрофізичній обсерваторії

Науковий керівник: доктор фіз.-мат. наук В.В.Прокоф’ева

Офіційні опоненти:

доктор фіз.-мат. наук В.М.Лютий доктор фіз.-мат. наук В.Г.Горбацький

Провідна установа:

астрономічна обсерваторія Одеського університету 'іМ. П.І.Мечникова.

Захист відбудеться ”3” червня 1993р. о ”12” год. на засіданні спеціалізованої ради Д 016.14.01 при Головній астрономічній обсерваторії Академії наук України за адресою: 252127 Київ, Голосіівський ліс.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Головної астрономічної обсерваторії.

Автореферат розіслано ”$0” 1993р.

Вчений секретар спеціалізованої ради канд.фіз.-мат.наук

Н.Г. ГУсева

з

Актуат/ність роботи. Згідно класичному визначенню до нових відносяться зірки, видима яскравість яких раптово збільшується у тисячі та мільйони разів. До початку наших досліджень вже було відомо, що нові з’являються в подвійних системах, до складу яких входить одна зоря - білий карлик, а інша- більша та холодніша зоря, що заповнює свою порожнину Роша. Передбачається, що спалах виникає в результаті вибуху, який діє глибоко під поверхневими шарами білого карлика, збагаченими воднем, внаслідок перетікання речовини від сусіднього компоненту на на білий карлик.

З часом виявилось, що нові є подвійними системами, компактним компонентом у яких може бути і білий карлик, і нейтронна зірка, і чорна діра. Різноманітність мас первинних компонентів, наявність чи відсутність у них магнітного поля, ^ різний характер витікання речовини з заповненої порожнини Роша вторинним компонентом системи визначають всю різноманітність нових зірок, що спостерігаються - класичних, повторних, карликових, симбіотичних, швидких, повільних, рентгенівських і, нарешті, магнітних. Така класифікація виникала в основному на основі морфологічних ознак, і тому являється умовною. У багатьох нових були знайдені властивості, які одночасно належать різним їх видам.

Рентгенівськими названі ті нові, які вперше були відкриті у рентгені як яскраві джерела, потік від них під час спалаху у 100-2000 разів перебільшує потік в оптичному діапазоні. До теперішнього часу таких об’єктів ідентифіковано не більш, ніж півтора десятка із багатьох тисяч знайдених рентгенівських джерел.

Вперше визначення магнітної нової було дано відомій Новій Лебедя 1975 (У1500 Cyg) через 12 років після вибуху, коли у неї було знайдено магнітне поле величиною порядку 107 Се. Істотно, що вслід за цією подією почався пошук подібних систем, і незабаром до магнітних було віднесено ще одну Нову.

Прогрес у р'озумінні природи рідкісних видів нових неможливий без детальної та тривалої фотометрії цих систем. Особливу цінність мають однорідні ряди спостережень. Такі фотометричні характеристики як, наприклад, орбітальні періоди, дають інформацію про маси компонентів; змінність цих періодів дозволяє оцінити втрату речовини в системі; наявність інших періодів дає можливість робити висновки про характер обертання компонентів, аналіз форми кривих блиску - про особливості геометрії акреції у подвійній системі.

Однак, отримання фотометричної інформації, тим більш, тривалих рядів спостережень, ускладнюється деякими особливостями цих зірок. Адже вони можуть демонструвати змінність блиску з амплітудою від декількох відсотків до майже двох десятків зоряних величин у часовому діапазоні від декількох секунд до десятків років. У спокійному стані це системи, слабкіші за 15 зоряну величину, .інколи вони досягають 20 зоряної величини і більше. їх вивчення потребує таких світлоприй-мачів, які можуть забезпечити реєстрацію тривалих рядів спостережень з достатньою точністю, часовим розділеннямм та проникаючою здатністю.

Таким умовам відповідає телевізійний комплекс МТМ-500, на базі якого було поставлено завдання дослідження фотометричних характеристик таких екзотичних об’єктів як У1500 Cyg, ВУ Сат, 082000+25.

Метою роботи було:

1. Розробка методики фотометричної калібровки телевізійних зображень зірок за допомогою штучного фотометричного стандарту.

2. Дослідження фотометричних характеристик магнітної Нової У1500 Cyg і можливої магнітної Нової ВУ Сат.

3.Дослідження фотометричних характеристик рентгенівської Нової 082000+25.

Наукова новизна роботи визначається слідуючими результатами:

1. Вперше у практиці фотометричних сростережень за допомогою високочутливої передаючої телевізійної трубки розроблена методика фотометричного калібрування телевізійних зображень зірок за допомогою штучного фотометричного стандарту.

2. Вперше одержано однорідні ряди фотометричних спостережень таких об’єктів:

-магнітної Нової У1500 Cyg впродовж 12 років тривалістю у 143 ! добиза 430 годин спостережень (5600 оцінок блиску); -кандидата у магнітні Нові ВУ Сат у різних станах яскравості на протязі 26 діб за 101 годину спостережень;

-рентгенівської Нової 082000+25 в процесі затухання спалаху протягом 24 діб за 60 годин спостережень.

3. В результаті вивчення великої кількості даних різними статистичними методами аналізу часових рядів вперше виявлено такі фотометричні періоди: у рентгенівської Нової 082000+25 - орбітальний період тривалістю 8,3 годин; у У1500 Cyg - 7,69 діб; у ВУ Сат вперше знайдені квазіперіодичні осциляції блиску, які існують як в низькому, так і в високому стані яскравості.

4. Вперше фотометричним шляхом для магнітної Нової У1500 Cyg було виявлено асинхронне обертання компонентів магнітної Нової У1500 Cyg і виявлено, що ця подвійна система перебуває в процесі швидкої синхронізації: знайдено швидкість гальмування первинного компоненту системи і одержано оцінку часу синхронізації компонентів, що складає всього 290 ± 130 років.

5. Вперше вивчені довгочасні зміни форм кривих блиску магнітних Нових У1500 Cyg і ВУ Сат:

-у У1500 Cyg просліджено форму кривої затухання спалаху на протязі 11 років; побудовано орбітальні криві блиску при

різній орієнтації осі магнітного білого карлика відносно сусіднього компоненту, зміна форми котрих вказує на зміну, геометрії акреції на протязі одного обертання магнітної осі;

-у ВУ Сат просліджено перехід від низького стану яскравості до високого і знайдена тривалість низького стану яскравості від ЗО до 130 діб.

6. Через 10 діб після відкриття в рентгенівському діапазоні об’єкту СІШ Л0422+32 було зроблено ідентифікацію його в оптичному діапазоні спектра (в кольорових ¡смугах ВVII) як рентгенівської Нової. Слідкування за об’єктом на протязі декількох місяців дозволило визначити, що ця Нова є повільною, швидкість падіння її яскравості складає всього 0,007 зоряної величини, на добу.

Практична цінність роботи

1. Перш за все практична цінність роботи полягає в отриманні нових результатів вивчення фотометричної змінності деяких незвичних нових зірок.

2.’ Однорідний матеріал фотометричних спостережень магнітної Нової У1500 Cyg виявив детальну еволюцію цієї Нової в стадії затухання спалаху на протязі 12 років. Результати, отримані з цього аналізу, такі, як виявлення асинхронного обертання компонентів системи, особливості поведінки орбітального періоду в різні роки після вибуху та поведінки обертання білого карлика, оцінка часу синхронізації компонентів мають служити розвитку уявлень про роль магнітних полів в еволюції нових. Отримані дані можна також використати для створення теорій нестаціонарної акреції.

3. Однорідні ряди багатокольорових фотометричних спостережень ще однієї магнітної Нової ВУ Сат, отриманих для високого і низького станів її яскравості, відкриття і аналіз квазіперіодичних осцилляцій блиску дозволять глибше вивчити процеси синхронізації компонентів подвійної системи, один з котрих є колишньою Новою і водночас поляром з двома актив-

ними магнітними полюсами. Такі ряди спостережень також можна використати для побудови моделей складної геометрії акреції подібних систем.

4. Однорідні ряди фотсшетричних спостережень рентгенівської Нової 082000+25, відкриття орбітального періоду, що базується на аналізі цих даних, можна використати для визначення параметрів рентгенівських нових.

Апробація роботи

Основні результати, отримані в дисертації, доповідались із їх подальшою публікацією на:

19-ій конференції досліджувачів змінних зірок (Одеса, 1979); всесоюзній нараді ’’Фотоелектронні приймачі оптичного зображення для астрономічних досліджень” (Київ, 1982); науковій сесії "Перспективи фотографічних засобів реєстрації інформації для астрономічних спостережень” (Душанбе, 1983); всесоюзній нараді ”Твердотільні і вакуумні приймачі світла, методи та засоби обробки” (Київ, 1985); міжнародній нараді ” Подвійні системи ’’(Пулково, 1986); конференції досліджувачів змінних зірок (Одеса, 1987); семінарі Варшавського університе-ту(1988); нараді по змінним зорям (Кишинів, 1988); засіданні робочої групи ”АМ Геркулеса та спорідненні об’єкти”( КрАО, 1991); міжнародній нараді ’’Зоряний магнетизм”(САО, 1991).

На захист виносяться такі положення

1. Розвиток та застосування методики фотометричного калібрування телевізійних зображень зірок за допомогою штучного фотометричного стандарту.

2. Однорідні ряди фотометричних спостережень слідуючих об’єктів: У1500 Cyg, ВУ Сат і 082000+25, зокрема, для У1500 Су§ - на протязі 12 років після вибуху, для ВУ Сат - в стадії низької, проміжної та високої яскравості, а для 082000+25 - у період затухання спалаху.

3. Відкриття у магнітної Нової У1500 Су§ фотометрич-

ного періоду тривалістю у 7,69 діб, який є періодом биття орбітального та осьового періодів обертання білого карлика. Перший визначається з фотометричних спостережень, в той час як другий - тільки з поляриметричних. Простежено зміну форм орбітальних кривих блиску в різних фазах періоду биття. Знайдені високовірогідні аргументи для одночасного існування двох фотометричних періодів у компонентів, які обертаються асинхронно, що пояснюється процесом стискування фотосфери Нової впродовж всього лише кількох місяців через два роки після вибуху Нової. Відкрито фотометричним шляхом, що V1500 Cyg є першим швидко синхронізуючимся поляром: знайдено швидкість гальмування компактного компоненту системи Р=3 * 10-8 років та час синхронізації компонентів, що складає 290 ± 130 років.

4. Відкриття квазіперіодичнйх осциляцій блиску з характерним часом у 7-15 хвилин для високого стану яскравості і у 23-31 хвилин для низького стану, що існують принаймні впродовж 110-160 діб.

5. Відкриття у рентгенівської Нової орбітального періоду,

рівного 8,3 годин.

6. Ідентифікація рентгенівської Нової в сузір’ї Персея 1992 p.(GRO J0422+32) тапобудоваїїкривої блиску в системі UBVE

в період максимуму спалаху.

Структура дисертації

У даній дисертації на основі телевізійних фотометричних спостережень двох магнітних Нових V1500 Cyg і BY Cam, та рентгенівської Нової GS2000+25 із застосуванням різноманітних методів частотного аналізу часових рядів розглянуто фотометричні особливості поведінки цих зірок на часових відтинках від кількох годин до декількох місяців (GS2000+25) та від кількох хвилин до декількох років (V1500 Cyg і BY Cam).

Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, вис-

новків, списку цитованої літератури та доповнення. Загальний об’єм дисертації складає 143 сторінки, куди входить 50 малюнків і 7 таблиць. Бібліографія нараховує 115 назв. По темі дисертації опубліковано 25 статей.

У вступі обгрунтувано вибір теми дисертації і дається загальна характеристика представленої роботи.

В першому розділі описується апаратурний комплекс МТМ500, з допомогою якого проведено всі спостереження, методика цих спостережень і отримання редукцій.

В другому розділі обговорюються результати 12-річного циклу вивчення Новоі V1500 Cyg.

В третьому розділі приведено результати фотометричного дослідження поведінки BY Сат в низькому і високому станах яскравості та їх аналіз.

В четвертому розділі розглянуто питання фотометричної змінності рентгенівської Нової GS2000+25 в процесі повернення її у той стан, який вона мала до спалаху.

У висновках підведені остаточні результати роботи і приводиться список публікацій автора по темі дисертації. •

В доповненні дається таблиця вихідних даних спостережень V1500 Cyg у фотометричній системі V.

Основні результати дисертації

1. На основі штучного фотометричного стандарту було створено інструментальну систему зоряних величин і був досліджений часовий хід постійного члена цієї системи. Знайдено коефіцієнти редукції інструментальної системи для приведення в систему Джонсона і Моргана В, V і Джонсона R. Вивчено характер нерівномірностей чутливості фотокатоду телевізійної трубки по полю в кольорових смугах BVR.

Завдяки візуалізації зоряних зображень під час спостере-

жень було оперативно проведено пошук і ідентифікацію рентгенівського об’єкту під час його спалаху. Штучний фотометричний стандарт дозволив оперативно оцінити яскравість зірки в системі BVR, що дало можливість використати цю інформацію для космічних спостережень вже черер кілька годин.

Досліджено залежність точності реєстрації блиску від зоряної величини в деяких кольорових смугах при одноманітних умовах спостережень.

2. Аналіз численних фотометричних спостережень магнітної Нової V1500 Cyg дозволив виявити ряд її особливостей на різних стадіях постнової: •

а) Досліджено поведінку орбітального періоду Нової з 1977 по 1986 рік. Встановлено, що цей період можна вважати постійним з точністю до 6-7 знаку з 1987 року, і що стабілізації його передкувало зменшення на 4*10-6 діб між 1977 і 1978 роками.

б) Простежено еволюцію яскравості Нової від 14 до 18 зоряної величини і її показника кольору В-V від 0,7 до 0,3 зоряної величини з 1978 по 1986 рік. Показано, що ослаблення блиску супроводжувалось зменшенням В-V і що обидва ці процеси стабілізувалися через 5 років після вибуху, співпадаючи із стабілізацією орбітального періоду.

c) Досліджено зміну середнього блиску за орбітальний цикл з періодом 7,69 діб, рівним по величині періоду биття двох періодів компонентів, що знаходяться в асинхронному обертанні. Знайдене ознаки збільшення цього періоду з часом.

d) По відомим значенням орбітального періоду і періоду

биття розраховано величину періоду обертання магнітного білого карлика Р = 0.d137122 ± 0.000004, що є середнім значенням для 1881-84 років. Показано збільшення періоду обертання із швидкістю Р = 3.0(±0.5)* 10-8 і одержано оцінку часу синхронізації компонентів у 290 ± 130 років. .

е) Використання сучасних методів частотного аналізу дозволило нам провести переобробку давніх даних спостережень У1500 Cyg з метою перевірки гіпотези Іїїмідта і Стокмана, що пояснює еволюцію фотометричних періодів Нової в перші два роки після спалаху. Згідно їхньої гіпотези різні фотометричні періоди Нової, що спостерігалися у 1975-77 роках, пов’язувалися з різними компонентами системи, що знаходилася в таких умовах, які до 1977 року були благоприемними для спостережень білого карлика, а після - для спостережень вторинного компоненту. Тому очікувалось короткочасне існування двох близьких за величиною фотометричних періодів в середині 1977 року. І дійсно, ми виявили такі вказівки на одночасне існування цих періодів у вересні 1977 року. .

і) Відмічено існування квазіперіодичних коливань блиску, які найчастіше становлять 20 - 25 хвилин. Фаза цих коливань зберігається принаймні декілька годин.

3. Проведено детальне дослідження поляра ВУ Сат при переході із низького (В = Пт) в високий стан яскравості (В = ~ 15то). Знайдено, що низький стан тривав не меньш, ніж ЗО і не більш, ніж 130 діб. Перехід до високого стану під час перших 15 діб проходив із швидкістю 0.07 зоряних величин за добу, після чого збільшення яскравості сповільнилося і складало вже 0.016 зоряних величин за добу протягом трьох місяців. Найбільша амплітуда довгочасових коливань блиску виявилась в системі В, де вона становила 2.5, в V вона складала близько 2, а в II -близько 1 зоряних величин.

У ВУ Сат знайдено існування квазіперіодичних коливань яскравості як в низькому, так і у високому її станах. Показано, що амплітуда цих коливань у низькому стані більша амплітуди у високому.

Продемонстровано безпрецедентні зміни 'форми кривих блиску, згорнених з відомим періодом 3.331 години. Показано найбільшу їх мінливість в низькому стані яскравості. Зро-

бпено припущёння, що джерелом деформуючих змін форми кривих може бути як вплив квазіперіодичних осциляцій, так і існування іншого, близького за величиною фотометричного періоду (аналогічно тому, що спостерігалось для У1500 Cyg в 1977 році).

Дослідження квазіперіодичних осциляцій яскравості проведено окремо для низького і високого її станів. Частотний спектр, побудований по даним за 8 дат -спостережень, показав, що принаймні в інтервалі 110 діб з вірогідністю більше 90% існують квазіперіодичні коливання яскравості з характерним часом 31 і 24 хвилини в інтегральному світлі яскравості. У високому стані в кольорових смугах ВУЛ, як показують частотні спектри, які побудовані за спостереженнями для 5 дат впродовж 160 діб, найбільш стійку фазу мають коливання з квазіперіодами 7 та 12-13 хвилин. Природа цих коливань залишається невідомою.

4. Приведено криву блиску загасання спалаху рентгенівської Нової 082000+25, яка простежена від 18 до 19.5 зоряних величин в кольоровій смузі В.

В результаті частотного аналізу фотометричних даних, одержаних нами впродовж 24 діб у сумі 70 годин спостережень, було знайдено орбітальний період системи, рівний 8,3 години з амплітудою 0.1 зоряної величини. Він перевірений у результаті сумісної математичної обробки наших данних, об’єднаних з даними, одержаними Чарльзом та Кідгером на Канарських островах. Сумісна обробка ліквідувала існувавшу на той час неоднозначність серед знайдених різними авторами величини орбітального періоду, що підтвердило правильність нашого відкриття.

Основний «зміст дисертації приведений в таких статтях:

1. Е.П.Павленко, В.В.Прокофьева. - Фотометрические ис-

следования короткопериодической переменности блеска Новой Лебедя 1975 (У1500 С}^) в континууме. // Изв.КрАО, 1981, 64, 67 - 72. '

2. Е.П.Павленко. - О постоянстве периода быстрых изменений блеска Новой Лебедя 1975 (У1500 Cyg) в 1978-1982 гг. // АЦ, 1982, 1239, 3-4.

3. А.Н.Абраменко, Е.П.Павленко. - Телевизионная фотометрия Новой Лебедя 1975 (У1500 Cyg) квазиодноврменно в нескольких участках спектра. // Изв.КрАО, 1983, 66, 183-192.

4. Е.П.Павленко. - Телевизионная фотометрия Новой Ле-

бедя 1975 (У1500 Cyg) в 1979-1980 гг. // Изв.КрАО, 1983, 67, 50-54. .

5. Е.П.Павленко. - Фотометрические исследования Новой Лебедя 1975 (У1500 Cyg) в 1981 г. // Письма в АЖ., 1983, 9, 222-226.

6. А.Н.Абраменко, В.Г.Медведев, Е.П.Павленко, и др. -фотометрическая калибровка телевизионных снимков. // в сб. Новая техника в астрономии, 1984,-54-58.

7. А.Н.Абраменко, Е.П.Павленко и В.В.Прокофьева. - Об использовании искусственного фотометрического стандарта в телевизионной фотометрии звезд. // Фотометрические и поляриметрические исследования небесных тел, Киев: Наукова думка, 1985,184-187.

8. В.Г.Медведев, Е.П.Павленко, В.В.Прокофьева. - Слабые вторичные стандарты в фотометрической системе И в рассеянном скоплении N00188. // Изв.КрАО,1985,73,122-130.

9. Н.Н.Носова, Е.П.Павленко. - Телевизионная цифровая ВУ11 фотометрия искусственных небесных тел. // Наблюдения искусственных небесных тел,1987,83,45-49.

10. А.Н. Абраменко, В.В. Прокофьева, Н.И. Бондарь, В. А. Майер, Е. П. Павленко, Л.М.Шарипова. - Телевизионный

комплекс малого телескопа для астрофизических исследований. // Изв.КрАО, 1988, 78, 45 - 49.

11. Е.П.Павленко. - Телевизионная фотометрия Новой Лебедя 1975 г. (V1500 Cyg) в 1982-1986 гг. // Изв.КрАО, 1988, 69, 103 - 111.

12. E.P.Pavlenko, J.Pelt.- Slow variability ofV1500 Cyg. // IBVS, 1988, 3252.

13. N.V.Borisov, N.G.Bochkarev et al. - X-Ray Nova GS2000+2

= Nova Vul 1988: X-Ray and optical light curves, spectra, and model. // Proc.23rd ESLAB Symp. on Two topics in X-Ray astronomy.-Bologna, Italy, eds.Hunt H. Sz Battrick B.,ESA SP-1989, 296, 305. '

14. E.II.Павленко, В.В.Прокофьева и А.И.Долгушин. - Оптические наблюдения рентгеновской Новой в созвездии Лисички (ASM 2000+25) в июле-ноябре 1988 г. // Письма в АЖ.,1989,15, 611-616.

15. Е.П.Павленко, Я.Пельт. - О синхронизации компонентов магнитной Новой V1500 Cyg. // Астрофизика, 1991,34,169174.

16. Р.А.Charles, M.A.Kidger, E.P.Pavlenko et al. - The soft transient GS2000+25-l.An 8.3-hr modulation during outburst. // Mon.Not.R.astr.soc.,1991,249,567-572.

17. A. II. Абраменко, Л. Г.Богачева, A. E. Верхошенцев, К. И. Осьминкина, Е. П. Павленко, В. В. Прокофьева, Л. М. Ша-рипова. - Суперизокон с чувствительностью в ближней ультрафиолетовой области спектра и его применение для фотометрических исследований в астрофизике. // Оптико-механич. промышл., 1991, 7, 76-79.

18. 10.В.Батраков,Л.Г.Карачкина,В.В.Прокофьева, Е. П. Павленко - Возможности исследований физических характеристик быстр о движущихся астероидов с помощью телевизионного комплекса Крымской астрофизической обсерватории.

//в трудах всесоюзного совещания ’’астероидная опасность”, Санкт-Петербург, 1992, с.134-138.

19. В.В.Прокофьева, В.В.Бочков, Е.П.Павленко. - Искусственный фотометрический стандарт на светодиодах как основа фундаментальной телевизионной фотометрии звезд. // Изв. КрАО, 1992, 88, в печ.

20. В.В. Прокофьева, М.И. Демчик, Л.Г. Карачкина, Е. П. Павленко. - Методика наблюдений астероидов. // Астро-ном.вестник, 1992, 26, 3.

21. Е.П.Павленко. - Три фотометрических периода V1500 Cyg в 1977 г. // Изв.КрАО, 1992, 86, 55-62.

22. E.P.Pavlenko. - The analysis of photometrical television observations of Nova V1500 Cyg. // The Crimean J. of Aph., 1992, l,in press.

23. E.P.Pavlenko, I.A.Budzinovskaya, G.V.Borisov. - The research of BY Cam in a low and high brightness stages. The Crimean J. of Aph.,1992, 3, in press.

24. I. L.Andronov, S. V. Kolesnikov, E. P. Pavlenko, N. M. Shahovskoj. - Photometric observations of the magnetic cataclysmic variable star BY Cam= H0538+6008. // Stellar magnetism, proc.’’Physics and evolution of stars”, 1992, 158-159.

25. A.J.Castro-Tirado, E.P.Pavlenko, A.A.Shlyapnikov et al. - GRO J0422+32. // IAU Circ. N5588, 1992.

Примітка. В роботах 1 і 3 автору належать основні спостереження, в роботах 6,7,8,9,10 - розробка методики фотометричної калібровки спостережень, в роботах 12,13,14,15,16,24, 25 - спостереження та їх обробка, в роботах 7,18,19, 20 - методика фотометричної калібровки і редукції даних, в роботі 23 - постановка задачі, спостереження та їх обробка.

SST7

Павленко Олена Петрівна Фотометричні дослідження деяких магнітних та рентгенівських нових

Сдано в набор 16.04.93. Подписано в печать 18.04.93. Формат 60x84. Бумага писчая. Печать ротапринтная. Усл.печ.л. 0,74. Усл.кр.-отт. 0,97 Ткраж 100 экз. Заказ 600. Бесплатно. Множительный цех КрАО, 334413, п.Научный.