Исследование динамических свойств хромосферных спикул и На-микровыбросов и их роль в солнечной атмосфере тема автореферата и диссертации по астрономии, 01.03.03 ВАК РФ

. . \\oft

£ $ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ГОЛОВНА АСТРОНОМІЧНА ОБСЕРВАТОРІЯ

На правах рукопису УДК 623.945

ПІШКАЛО МИКОЛА ІВАНОВИЧ

ДОСЛІДЖЕННЯ ДИНАМІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ХРОМОСФЕРНИХ СПІКУЛ І ІІст-МІКРОЬ'ИКИДІВ

ТА IX РОЛІ в сонячній атмосфері 01.03.03. Геліофізико та фізика Сонячної систєілі

Автореферат Дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата фізико-матемятичнга наук

КХТВ - 1994

Дисертацією е рукопис.

Робото виконана в \строном1чн1П обсерваторії Київського університету їм.Тараса Шевченко.

НиукпинЯ керівник - кандидат фізико-математичниг паук

Іванчук В.Г.

Офіційні опоненти: доктор фісико-матомотичних наук

Цап Т.Т.

кандидат фізико-математичних науіс Г'лляев Р.О.

Провідна організація - Інститут сонячно-’чемної фізики

Російської академії наук (м. Іркут ьк)

Захист відбудеться 18 листопада 1994 р. нв засіданні Спеціалізованої вченої ради Д016.І4.01 по захисту дисертацій при Голопн1й Ас' зономічній обсерваторії Національної академії наук Уіфеїші за адросою: 252127, м.Київ-127,

Головіїво, Головна Астрономічна обсерваторія НАН Утаїни; початок засідань о 12 го;

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Головної Астрономічної обсерваторії НАН України.

Автореферат розісланий ” 1Ч_? жовтня .1994 р.

Вчений секретар Спеціалізованої ради кандидат фізико-математичних наук

Гуссев Н.Г.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. .

Спікули, що в основними структурними елементами сонячної хромосфери, досить Інтенсивно досліджувалися на протязі останніх десятиріч. Але, не дивлячись на бататочисельні проведені дослідження, Існуючі спостережні дані по спікулах в в значній мірі неповними та досить часто суперечливими. Особливо це стосується динамічних властивостей спікул. Інтерпретація спостережних даних також досить часто приводить до суперечливих результатів щодо властивостей спікул та процесів, що в них відбуваються. Все да не дав змоґи створити задовільну теорію утворення спікул та побудувати прийнятливу у всіх відношеннях модель спікули.

В ТОЙ же Ч8С як Інтенсивні рухи Із середніми швидкостями 25-30 км/с, що спостерігаються в спікулах 1 перевищують локальну швидкість звуку, так 1 відкриття в фотосферних шарах під опікунами підсилених магнітних полів, свідчать про їх зв"язок Із потужними магнітогідродинамічними силами в середній 1 верхній хромосфері. Зардяки спікулам, напевне, відбувається Інтенсивний обмін речовиною та енергією між хромосферою те короною, в результаті чого утворюються перехідний шар, корона та сонячний в1т«р. Все цэ свідчить про велику актуальність 1 важливість дослідження динамічних процесів у спікулах. пояснення природи яких залишається Я ;г>с-і однією з головних проблем фізики сонячно!' атмосфери.

М»тои дисертаційної роботи Є КОМШіеКСНв ВИВЧ6ННЯ ДИН8МІКИ

сонячних хромосферних спікул за спостереженнями на 63-см коронографах, дослідження властивостей мікровикидів речовини, що спостерігаються в лінії На в полярних районах, та оцінка ролі спікул 1 других мікротранзіентних явищ у сонячній атмосфері.

Методик» досліджень, В ДИСврТ8ЦІЇ ВИКОрИСТОВуЮГЬСЯ

слектоальні спостереження спікул на 53-см коронографах та довготривала серія лімбових №»-ф1льтрограм; спектрограми та фільтрограми виміршалися на вимірювальних машинах те фотомвтрувалися на мікрофотометрі ІФО-451. При розрахунках профілів спікул використовувалися числові методи для Е'Ч).

. ’ - ’ г

’ Наукова номтма роботи ПОЛЯГвв В ТОМУ» ЩО!

1. Проведено комплексне дослідження динаміки На-спікул на ВИСОТІ 4200 км в сонячній хромосфері: вивчені тангенційні {вздовж сонячного лімба) та доплерівські зміщення, нахили спектральних ліній відносно напрямку дисперсії, форми та пирини профілів емісійних ліній.

2. Отримана те опрацьована довготривала висс-оякісна серія спектрограм спікул в лінії К Са 11, що дало змогу прослідкувати за зміною спектральних пв’раметрів К-спІкул з часом.

3. Проведено розрахунки профілів ліній циліндричної спікули, со обертееться, для різних спектральній ЛІНІЙ Т8 різшо: умов у саїкулі, в тому числі д,:я умов нежорсткого

обертання. На основі порівняння середнього спостереженого профіля Не*—епіку ли в момент часу поблизу максимуму її Інтенсивності з теоретичними профілями спікул, що обертаються, зроблено висновок про нетвердотільний характер можливого обертання спікул (зовнішні шври обертаються

"лвидше, ніж внутрішні) та про зменшення фужції джерела у спікулі у напрямку від її осі до периферії. ,

4. В результаті вивчення тривалої серії лімбових

На-фільтрограм в районі полярної корональної діри знайдено невеликі компактні викиди речовини в корону, названі

На-мІкровикидами, досліджено їхні властивості та можлива роль у балансі речовини та енергії в сонячній атмосфері.

5. Зібрано та частково проаналізовано практично всі Існуючі дані по хромосферних спікулвх.

Н«уно»и та практичне значений ровотм. ОТрИМвНІ

и

результати в подальшим розвитком уявлень про структуру те

динаміку сонячної хромосфери та корони. Зони можуть бути

використані при побудові моделей верхньої атмосфери Сонця (хромосфери, перехідної зони га корони).

Основні положення, представлені до эекисту.

1. Результати комплексного дослідження динаміки спікул Із висновком про наявність руху речовини вздовж спікул та про н*прийкятлив1сть чисто прецесійної картини'руху спікул. ■

2. Розрахунок профілів ліній спікул, їо обертрусься, для

різни:-' об^-ртяння та висновок про нежорстю 1 характер

можливого обертання спікул.

3. Відкриття мікровикидів речовини В ЛІНІЇ На в полярній

корональній дірі, результати вивчення їх властивостей та

ролі в сонячній атмосфері.

4. Результати дослідження ролі спікул та Інших

мікротранзівнтних явищ в атмосфері Сонця Із висновком про визначальну роль спікул у балансі речовини.

пуелім«ціх. Основні результати дисертації опубліковані в чотирнадцяти роботах, список яких наведено в кінці автореферате.

Особистий внесок автора. ПО Т6МІ ДИСврТвЦІЇ ОПубЛІКОВВНО

чотирнадцять робіт, з них три (6,7,13] - без співавторів та

одинадцять - у співавторстві з науковий керівником В.Г.Іванчуком. У роботах (2,10-121 дисертанту належить опрлдавання спостережень, одержання результатів, участь у обговоренні та в написанні статей. По роботі (31 дисертанту, належить одержання спостережного матеріалу, опрацювання спостережень, одержання результатів, написання статті,

участь в обговоренні результатів. В публікаціях [1,4,6,9,141 диоертантом виконана основно робота щодо збору та аналізу літературних матеріалів 1 по написанні статей. По роботі (8) дисертант приймав активну участь в зборГ та аналізі даних та в підготовці доповІЛ. .

ллро.^иія роеотм. Основні наукові результаті; Д'.оертвційкої роботи доповідалися на:

- XXII Генеральній Асамблеї МАС в Гавзі (серпень 1994 р.),

- Всесоюзних конференціях з фізики Сонця в Алма-Аті (червень 1987 р.) та в Ашхвбаді (жовтень 1990 р.).

- XI11-й Консультативній нараді КАПГ з фізики Сонця пам'яті

В.Є.Степанова (Одеса, эересень-жовтень 1988 р.),

- Всесоюзній школі-семінарі з фізики Сонця пам"ят1 проф. Г.М.НІкольського (Кисловодськ, вересень - жовтень 1986 р.),

- конференції молодих астрономів України (Київ, . Голосіїво, лютий 1985 р.),

- її конференції молодих' вчених Київського університету

(Київ, березень 1985 р.), •

- щорічвих наукових конференціях професорсько-викладацького та наукового складу Київського університету в 1984-1992 рр.,

- наукових семінарах кафедри, астрономії та лабораторії встрофізики те фізики Сонця Астрономічної обсерваторії Київського університету.

Структура те ов"сн роботи. ДИСврТвЦІЯ СКЛВДЗвТЬСЯ ІЗ

вступу, чотирьох розділів, висновка та списка літератури, що містить 335 бібліографічних назв. Загальний об"ем дисертації становить 1в7 сторінок, в тому числі '40 Ілюстрацій та 1Є таблиць. ■

Зміст роботи '

У вступі показане актуальність роботи, сформульовкн: мета, наукова новизне роботи те положення, .представ.- — : захисту, приведена структура роботи.

рооділ і носить переважно оглядовий характер. В ньому зібрані та частково проаналізовані сучасні дані по сонячних хромосферних спікулах. Проаналізовано дані з морфології (діаметри, висоти, кількість, Еахили та орієнтація, групування), динаміки (час Існування, еволгція, швидкості), параметри спектральних ліній (ширини та Інтенсивності

профілів) спікул та фізичні умови в них (температура,

густина, магнітні поля). Дискутується проблема ототожнення спікул з деталями тонкої структури, сонячної атмосфери, що спостерігаються на диску. Показано, що найбільш вірогідними кандидатами на ототожнення Із спікулами при спостереженнях * на диску е темні та яскраві тонкі вузлики. Розглянуто Існуючі теорії та механізми утворення спікул, показано, що ні одна з них не узгоджується повністю Із даними спостережень. Відмічається, що дуже часто дані спостережень та їх Інтерпретація в суперечливими.

У другому розділі наведено оптичну схему великого 53-СМ коронографа .. нструкції ІЗШРАН-ГА0, . і іисано штодику спостережень на ньому та методи визначення те контролю . висоти при спостереженнях на коронографі. Також описано

використаний в роботі для дослідаення динамічних властивостей спікул спостережний матеріл (серії спектрограм та окремі спектрограми спікул в різних'хромосферних лініях), одержаний на коронографах в Батабаті, Кисловодську та

Мондах.

У третьому розділі приводяться рвзуЛЬТВТИ ДОСЛІДКвННЯ ішемічних властивостей хромосферних спікул по

спостереженнях на 63-см коронографах.

Розд'л 3.1 знайомить з . динамічними властивостями На-спікул, що випливають з вивчення високоякісної серії спектрограм на висоті 4200 км над лімбом. Виміряні

Т8нгенц1йн1 (вздовж лімба) зміцення спікул, в результаті чого виділено чотири групи спікул за характером їх тангенційних зміщень. Для більшості спікул рухи вздовж лімба в характерними. Середня для всіх спікул швидкість таких

рухів становить біля 9 км/с. У окремих спікул швидкості

тангенційних зміщень сягвють 60-60 км/с, а самі зміе^ння махггь направлений характер. Визначено таягенційні (шляхом диференціювання графіків тангенційних зміщень) та променеві (шляхом фотометрування спектрів) швидкості На—спікул. побудовані частотні розподіли цих швидкостей. Променеві швидкості мають розмах -50 км/с Із середнім абсолютним

значенням 11.7 км/с. У розподілі променевих швидкостей спостерігаються три максимуми: сильний - в районі 0 км/с 1 два слабших біля ±30 км/с. Отримано оцінку для тривалості життя На-спікул - 9-10 хвилин. Для спікул, які ототожнюються простежуються на більшості спектрограм серії, побудовані траєкторії руху в проекції на фотосферу 1 в припущенні, що променеві 1 тангенційні швидкості в компонентами лише горизонтальних рухів спікул. Для жодної з 25 досліджених' спікул не отримано замкнутої траєкторії її руху в проекції на фотосферу. Зроблено висновок про неприйнятливість чист прецесійних рухів спікул. Променева швидкість відобремп с: рух речовини ВЗДОВЖ спікульної осі, ТЯК і ЗМІІТ-Ч;-!-

промзня зору самої епікули.

Вивчено нахили спікульних спектрів відносно напрямку дисперсії. Побудовано розподіл виміряних значень нахилів. Отримано, що біля 28% нахилів є ненульовими. Середнє абсолютне для всіх нахилів значення становить 25', для ненуіьових нахилів-1в25*. Знайдено випадки як практично незмінності значення нахилу на протязі часу-біля 4 хвилин, так І випадки поступової зміни значення нахилу Із зміно» напрямку. Біля 60* спікул в різні момзнти часу мають ненульовий нахил спектру відносно напрямку дисперсії.

' Отримано, що розподіл спікул вздовж лімба не в рівномірним. Поруч з одинокими спікулами зустрічаться групи по 2-10 спікул з розмірами б"-25".

Середав значення діаметру №*-спікул на спектрограмах становить 1870 км. Зроблено висновок, що така велика розбіжність Із фільтровими даними, які дають 800-900 км. обушвлзна фанг*'' >, и замивання зображення внаслідок значно більшого часу • -«.-опозиції спектрограм відносно фільтрограм.

В розділі 3.2 наведено результати дослідження динаміки К Са 11 спікул по серії К-спектрограм на висоті 4500 км, отриманої авторс*і на коронографі в Иондах. Тривалість життя К-спІкул оцінено в 11 хвилин. Визначено променеві швидкості, непівширини та еквівалентні ширини профілів лінія. Побудовано розподіли цих параметрів. наведено приклади їх 6ВОЛГЦІЇ.

В розподілі променевих швидкостей К-спІкул також Існують лікові максимуми в районі значень ±35-40 км/с, але вони є

значно менЕіИми. Середнє абсолютне значення променевої швидкості, що визначається по положенню максимуму Інтенсивності профіля, становить 8.2 км/с, а по центру ваги профіля - 5.6 км/с. Максимальне значення променевої швидкості К-спІкул становить -об км/с. Як правило, великі променеві швидкості (IV.і > 20 км/с) в притаманними для спікул на протязі невеликого проміжку часу (1-3 хв.). Для більшості спікул спостерігається зміна знаку променевої швидкості.' • .

Емісійні профілі К-спІкул не завжди в гаусовими; зустрічаються асиметричні, двовершинні та шіосковершинні профілі, що свідчить про складну структуру спікул 1 поля швидкостей в них. Напівширини емісійних профілів К-спІкул становлять 0.50-0.55 А (від 0.36 А до 0.89 А). В лінійному наближенні залежність еквівалентної ширини ї? від напівширини дх виражається формулою її = 0.0119дх + 0.00008, де V? 1 дх виражені в ангстремах. Часто зміни різних спектральних параметрів спікул відбуваються квазісинхронно.

Проаналізовані спостережені на 63-см коронографах значення ширин ліній На та НР НІ, К Са 11, Ба та \10830A Не 1 на висотах 4000-5000 км в хромосфері. Показано, що ширини ліній не узгоджуються в припущенні однакових температур 1 турбулентних швидкостей, що свідчить про наявність стратифікації світіння ліній різних атомів та про структурність самих спікул (розділ 3.3).

В розділі 3.4 проведено розрахунки профілів ліній спікул, що обертаються, для різних умов обертання то різних фізичних

умов у спікулах. Враховано також вплив функції замивання зображення. Отримані профілі ліній порівнюються Із середнім спостереженим профілем Но»—спікули для моменту життя спікули поблизу максимуму її світіння. Зроблено висновок про те, що можливе обертання спікул має нежорсткий характор: зовнішні

шари спікули обертаються швидше, ніж внутрішні. Крім того, отримано, що функція джерела має зменшуватися від осі спікули до її периферії. ■ . ■

Щодо турбулентних рухів зроблено висновок, що середній спостережений профіль На-спікули добре узгоджується Із турбулентною швидкістю 31 км/с при температурі спікульної плазми 6000°К, .але пояснення нахилу спектральних ліній відносно напрямку дисперсії є неможливим без обертальних рухів спікул.

Зроблене порівняння теоретичних значень нахилу спектру Н<х-сп1кули відносно напрямку дисперсії Із спостереженим значенням також свідчить на користь висновку про нежорсткий характер можливого обертання спікул.

четвертий розділ знайомить з результатами дослідження ролі хромосферних спікул в балансі речовини та енергії в сонячній атмосфері. Зроблено висновок про визначальну роль спікул у балансі речовини (4.1). .

В розділі 4.2 описані мікровикиди речовини в лінії Н«, знайдені в північній полярній корональній дірі в результаті вивчення тривалої серії лімбових фільтрограм (спостереження доктора С.Кучмі на обсерваторії Сакраменто Пік). Мікровикиди мають розміри 3"-4" 1 рухаються радіально вгору Із середніми

швидкостями 52 км/с без видимого сповільнення. За короткий час свого життя (2 хв.) вони встигають досягти ву.сот 25"-35”, де стають невидимими внаслідок повної Іонізації. Запропоновано механізм їх утворення: перезамикання силових

ліній магнітного поля . . діамагнітне виштовхування плазмоїдів у силових лініях поля, ідо розходяться. Оцінюється можлива роль цих Н«-м1кровикид1в речовини в сонячній атмосфері.

У розділі 4.3 спікули та На-мікровикида порівнюються и Іншими мікротрькзіентними утвореннями в сонячній атмосфері. Показано, що потік речовини, який може переноситися макроспікулами, Ня-мікровиквдами та Н«-пузирями в корону, г. недостатнім для забезпечення витрат речовини корони ка сонячний вітер. Це підтвердаув висновок про визначальну роль спікул в балансі речовини в сонячній атмосфері.

У висновках наведено основні результати й висновки роботи. ' .

Основні результати 1 висновки роботи.

1. Розташування спікул вздовж лімба не в рівномірним; виділяються групи по 2-10 спікул з розмірами 5"-25". Характерним е присутність в групах спікул дифузного фону.

2. Емісійні спектри спікул досить часто мають нахил відносно напрямку дисперсії, що свідчить про можливу присутність обертальних рухів у спікулах. Спостдр1гй?х’ься випадки як незмінності значення нахилу на протязі ч-мсу 0'

4 хвилин, так 1 випадки поступової зміни зняченил ка:;у./у

спектра із зміною напрямку.

3. Для більшості спікул є ■ характерною присутність тангенційних зміщень вздовж лімба, середня швидкість яких на висоті 4200 км складає біля 9 км/с.

4. Спікули з великими променевими швидкостями, як . правило, мають коротку тривалість життя. Для звичайних спікул великі променеві швидкості (більше 20 км/с) е характерними на протязі короткого часу їх еволюції.

5- Променеву швидкість спікули не можна вважати лише компонентом її повної горизонтальної швидкості. Променева швидкість відображає як рух речовини вздовж спікульної осі, так і поперечні зміщення самої спікули.

6. Середня тривалість життя К Са 11 спікул не висоті 4500 км приблизно становить 11 хвилин.

7. Неможливо узгодити спостережені значення ширин спектральних ліній різних атомів у спікулах на одній 1 тій же висоті при однакових значеннях температури та ' турбулентної швидкості. Це- свідчить про наявність стратифікації світіння в спікулах 1 про їх структурованість.

8. Можливе обертання спікул має нежорсткий характер: зовнішні шари спікули обертаються швидие, ніж внутрішні. Крім того, функція даерела також зменшується від осі спікули до її периферії.

9. Спікули грають визначальну роль у балансі речовини б сонячній атмосфері. Речовина, що піднімається в спікулах, частково Іде в корону і далі виноситься в міжпланетний простір у вигляді сонячного вітру; більша його частини зноьу

повертається в нижню хромосферу як в самих, спікулах, тек 1 у вигляді постійного надаючого потоку речовини, до спостерігається на границях супергранул в лініях ультрафіолетового діапазону.

10. В районах полярних корональних дір існують 1 спостерігаються в лінії Н<* невеликі 3’*-4" компактні зик;иш речовини, які рухаються радіельяо вгору Із середньою швидкістю 52 км/с без помітного сповільнення, Ці мікровккида встигають за 1-3 хв. досягти висот 25"-35” над фотосфэрним рівнем, де вони стають невидимими в лінії Н« внаслідок ПОВНОЇ І0НІ38ЦІЇ водню.

Основні результати дис»рт«ціК опубліковані у ТАКИХ роботах*

і. Иванчук В.И., Пишкало Н.И. Динамика хромосферних спикул. Лучевые, тангенциальные и видимые скорости (обзор). // Вестн. Киев, ун-та. Астрономия. 1985. Вып. 27. С. 7-23.

і. Иванчук В.И.. Пишкало Н.И. Спектральные исследования динамики Hot спикул. // Пробл. космич. физики. 1985. Вып. 20.

С. 16-24.

з. Пишкало Н.И., Иванчук в.И. Спектральное изучение спикул в линии К Са II. // Солнеч. данные. 1985. Л II. С. 82-87.

.. іїванчук В.И., Пишкало Н.И. Некоторые морфологические свойстве хромосферкых спикул. // Вестн. Киев. ун-та. Астрономия. 1986. Вып. 28, С. 3-17.

■_. Пишкало Н.И. Изучение наклонов спектров спикул. //

Солнеч. данные. 1986, 7. С. П2-85.

о. Пишкало Н.И., Иванчук В.И. Количество спикул и их отождествление с образованиями, наблюдаемыми на диске. // Вестн. Киев, ун-та. Астрономия. 1987. Вып. 29. С. 3-14.

7. Пишкало Н.И. О вращении спикул. // В со.: Тезисы докладов Всесоьан. конфер. по физике Солнца, Алма-Ата, 22-26 июня 1987 г. Алма-Ате. 1987. С. III.

8. Иванчук В.И., Пишкало Н.И. Микротранзиэнтные выбросы вещества в солнечной атмосфере и их связь с "корональным дождем", солнечным ветром и нагревом короны. // В сб.: Тезисы докладов XIII Консультативного совещания КАПГ- по физике Солнцэ (памяти В.Е.Степановв), Одесса, 26 сент. - 2 окт- 1988 г. М.: КАПГ. АН СССР. 1988. Т. 2. С. 4.

9. Иванчук В.И., Пишкало Н.И. Ширины спектральных линий в хромосферных спикулах. // Вестн. Киев, ун-та. Астрономия. 1989. Вьш. 31. С. 3-16.

10. Иванчук В.И., Пишкало Н.И. О динамике На-спикул. // В

кн.: Атмосфера Солнце, межпланетная среда, атмосфера планет. М.: АН СССР. ИЗМИРАН. 1989. С. 21-30.

11. Иванчук В.И., Пишкало Н.И. Обнаружение хромосферных

На-микровыбросов вещества в полярной корональной дыре. //

Кометный циркуляр. 1990. Я 120. С.12-15.

• • ' • ’ ' (

12. Иванчук В.И.. Пишкало Н.И. Микровыбросы вещества в

линии Н« в полярной корональной дыре. // Солнеч. данные. 1992. Jf 8. С. 71-76.

13. Pishkalo M.I. Non-rigid rotation оГ solar spicules. // Astron. Nachr. 1994. Vol. 315, issue 5. ?. 391-397.

14. Иванчук В.И., Пишкало Н.И. Солнечные хромосферные спикулы. // Киев. Киев. ун-т. 1992. 126 с.' - Деп. в УкрИНТЭИ 29.04.1992 Г. Я 543-Ук92.

Пьдкало Н.й- Исследование динамических свойсте хроиосфер-jq’\ спикул и Ни-йшкрозыбросов а ах роли в солнечной атмосфере. Диссертация, в форме рукописи на соискание ученой степени К1лдидатв физ.-мат. наук по специальности 01.03.03 - Гелиофизика и физика Солнечной системы. Главная Астрономическая обсерватория Национальной АН Украины, Киев, 1994.

Защищается 14 научных работ, которые содержат результаты исследований хромосферных солнечных спикул и Но.-МИКрОВЫ0рО-сов вещества. Установлено, что: Плучевая скорость спикул

отражает как движение вещества вдоль спккульной оси, так и движение самой спикулы вдоль луча зре.гия; . 2) возможное вращение спикул имеет нежесткий характер (наружные слои Еращвются быстрее внутренних). Сделен вывод об определяющей роли спикул в балансе вещества в солнечной атмосфере.

Pishkalo U.I. An investigation of dynamical properties of chrcmospfwric spicules and Ha-microjets and their role in tlvs solar atmosphere. Dissertation for Scientific Degree of Candidate of Phys. and Math, in Speciality 01.03.03 - Hello-phys. and the Solar System Phys., Main Astron. Observ. of the National Acad, of Sciences of the Ukraine, Kyiyv, i994.

The author defends 14 scientific, publications containing results of investigations of solar chromospheric spicules and H«-mlcroJets. Main results are: i )radlal velocity of

spicules represents both the mass motion alon<j the spicule axis and the motion of the spicule Itself; 2>posslble rotation of spicules Is non-rigid (faster rotation further away from the axis of the spicule); 3)spioules play the principal role In the mass balance in the-solar atmosphere.

К/номов! слом: Сонце. атмосфера, хромосфера, с.п'кули.