Координационно-химические свойства оксимной группы в структурных аналогах аминокарбоновых кислот и дипептидов тема автореферата и диссертации по химии, 02.00.01 ВАК РФ

І г.’;’;] V- •'* На правах рукопису

ЛАМПЕКА РОСТИСЛАВ ДМИТРОВИЧ

ООРДИНАЦІЙНО-ХІМГЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ОКСИМНОІ ГРУПИ в СТРУКТУРНИХ АНАЛОГАХ АМІНОКАРБОНОВИХ КИСЛОТ ТА

ДИПЕПТИДІВ.

02.00.01 - неорганічна хімія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора хімічних наук

КИЇВ - 1996

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі неорганічної хімії Київського університету імені Тараса Шевченка ' та частково в Інституті неорганічної хімії університету м.Мюнхен (ФРН)

Науковий консультант '

Офіційні опоненти

Провідна установа

Академік НАН України, докто] хімічних наук, професор , Скопенко Віктор Васильович

1. Академік НАН Україш доктор хімічних наук, професо] Волков Сергій Васильович

2.Доктор хімічних наук ' Давиденко Наталія Корнелієвш

3.Доктор хімічних наук Манорик Петро Андрійович

фізико-хімічний інститут . імені О.В.Богатського НАН України, м.Одеса

Захист відбудеться 1996 р. о 14.00 на засіданн

спеціалізованої ради Д 01.01.11 у Київському університеті імен Тараса Шевченка (252033, Київ, вул, Володимирська 60, Великі хімічна аудиторія)

З дисертацією можна ознайомишся в науковій бібліотец Київського університету. ,

Автореферат розісланий уЬ ‘ Л 1996 р.

Вчений секретар спеціалізованої /

вченої ради, кандидат хімічних наук 7Х%

Горлач В.Ф.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

\ктуальпість теми. Загальновідомим е значення природніх

мінокислот, які входять до складу білкових молекул, в функціонуванні живих організмів. їх синтез в нативних умовах роходить через певні проміжні стадії, на одній з яких в деяких ипадках утворюються відповідні 2-гідроксиімшокарбонові кислоти, кі є інколи також продуктом метаболізму а-амінокислот. Надійно становлено, що 2-гідроксиімшокарбонові кислоти зустрічаються в ііологічнкх об'єктах і відіграють в їх життєдіяльності важливу роль. Іа це може вказувати наявність в деяких живих тканинах ензиму, кий каталізує перенесення С=N -ОН -групи між а-кетокислотами. ізаємоперетворєння між аміно- та гідроксиімінокарбоновими ислотами каталізується іонами деяких металів, які при цьому южуть також функціонувати як стереорегулятори відповідних гроцесів. Враховуючи вказаний генетичний зв'язок між названими ласами речовин, можна очікувати, що вивчення комплексних полук на основі гідроксиімінокарбонових кислот та їх похідних зокрема різноманітних амідів, 3-ізоксазол-( 3-ізоксазолін- та 3-зоксазолідін-карбоксилатів) приведе до отримання цікавих результатів як з теоретичної так і з практичної точки зору.

В останні роки хімія металорганічних сполук, а також їх «користання як стехіометричних та каталітичних реагентів набули іурхливого розвитку. Реакції, які включають такі реагенти, часто сроявляють унікальну хемос елективні сть, дозволяючи досить іросто проводити деякі хімічні перетворення, які можна >еалізувати лише з допомогою багатьох стадій, якщо гикористовувати класичні методи органічної хімії. При цьому ;онтроль стереоселективності проявляється більш явно, ЯКЩО В кості темплатів застосовуються елеиенгорганічш сполуки герехідних металів. Асиметричний каталіз на комплексах останніх шляє собою один із найбільш привабливих шляхів для досягнення арного хемо- та стереоконтролю. Однак, незважаючи ка деякі гспіхи, приклади асиметричного каталізу поки що не дуже іагаточисельні, оскільки ‘ відсутні критерії, які дозволили б гзагальшгги та екстраполювати наявні результати. ,

У/ета роботи. - всебічно вивчити будову та особливості реакцій сомплексоутворення оксимних похідних 2-кетокарбонових кислот, ('ясувати основні риси будови координаційних і металорганічних :полук на їх основі та показати перспективи практичного за стогування останніх; вивчити реакційну здатність координовано! та ’вільної" оксимної групи в процесах регіо- та стереоселекшвного іингезу циклічних похідних 2-гідроксиімііюкарбонових кислот.

2 .

Наукова новизна. Вперше вивчена будова 2-гідроксиімінокар бонових кислот та їх різноманітних амідних похідних у розчина; (поліядерна ЯМР-спектроскопія) та кристалічному стані (рентгена структурний аналіз). Показано, що оксимна група завжди знахо диться в анти-положенні до карбоксильного або амідного угрупу вання, що і визначає координаційно-хімічні властивості дого клас; сполук як лігандів. Методом темплатного синтезу був отриманий з координованому стані оксим 2-кетооцтової кислоти, який і нестійким у вільній формі.

На основі 2-гідроксиімінокарбонових кислот та їх амідів в ін дшзідуальному стані отримано біля 140 нових координаційних спо лук мангану(ІІ), заліза(ІІ), кобальту(И,ІИ), ткелю(ІІ), міді(II), цинку кадмію, свинцю(ІІ), паладію(ІІ), платини(ІІ) та встановлена и будова. '

Показано, що оксими пірувіламінокислот, які розглядаються як структурні аналоги дипептидів, в реакціях комплексоутворенні поводять себе багато в чому подібно до останніх. Встановлена кооперативний характер депротонування оксимної та амідної грут при утворенні аніонних комплексів кобальту (III). Виявленні оригінальний шлях темплатної деструкції оксиму пірувілгліцину Показано, що оксими пірувіламінокислот стабілізують нікель з вищих ступенях окиснення.. Загалом синтезовано біля; 60 новиз координаційних сполук на основі оксимів пірувіламінокислот.

Вивчені реакції комплексоутворення різноманітних похіднш 2-гідроксиімінокарбонових кислот з деякими металорганічнимі сполуками кобальту(Ш), родііо(ІІІ), іридію(ІИ), рутенію(ІІ) та пала дію (II), Вперше синтезовано біля 60 нових металорганічних сполуї та встановлена їх будова. Показано, що у випадку двіч депротонованих 2-гідроксиімінокарбонових кислот їх відповідн металорганічні комплекси можна розглядати як неорганічн нітрони, які вступають в реакції циклоприєднання з диполяро філами. Вперше на прикладі фероценілнітронів вивчені реакції 1,3 диполярного циклоприєднання координованих нітронів. Встанов лена висока регіоселекгавність вказаного процесу. Показано, ще оксим формілфероцену також реагує з диполярофілами з утворен ням відповідних ізоксазолідінів;

Виконано повний ренттеноструктурний аналіз 32 сполук та виявлені характерні особливості їх будови.

Проведені дослідження дозволили сформулювати новий напрямок в хімії координаційних сполук; ‘ *1-гістоксиімі-нокарбонові кислоти та їх похідні як перспективний клас лігандів в біонеоуганічній хімії.

Практичне значення роботи. Деякі із синтезованих комплексів з 2-гідроксиімінокарбоновими кислотами можуть використовуватися

з

к стимулятори біосинтезу антибіотиків (зокрема, тілозину). Маючи .осигь низьку токсичність по підношенню до теплокровних, ряд 2-ідроксиімінокарбоксилатів металів проявляють пестицидну та ріст->егулюючу дію. Оксими пірувіламінокислот та комплексні сполуки ними, при їх ішзькій токсичності, були охарактеризовані як герсгіективпі препарати для зниження системного артеріального иску. ■

Розроблені методики отримання металоргаггічних комплексів з жсимними лігандами, які когізг. вшсорисгопуватк для регіо- та тсрсоселсктивного синтезу нових іссординіЩІйних та органічних :полук, зокрема похідних ізоксазолідіну.

Отримані дані можуть використовуватись у відповідних гурсах лекцій для студентів університетів хімічних спеціальностей. ілробація роботи. Окремі результати роботи були представлені та ібговорєт на наукових конференціях, в тому числі: XIV Всесоюзна Іугаєвська нарада з хімії комплексних сполук (Іваново, 1981), X Українська конференція з неорганічної хімії (Симферополь, 1981),

II Всесоюзна нарада з кристалохімії неорганічних та комплексних полук (Новосибірськ, 1983), VII Всесоюзна нарада з фізичних і іатематичних методів в координаційній хімії (Кишинів, 1983), IV ісесоюзна нарада з хімії координаційних сполук мангану, кобальту а нікелю (Тбілісі, 1933), XV Всесоюзна Чугаєвська нарада з хімії омплексяих еполете (Київ, 1985), IX Українська конференція з юорганічкої хімії (Ужгород, 1S86), IV Всесоюзна нарада "Спектро-копія координаційних сполук (Краснодар, 1986), IX Всесоюзна гарада з фізичних і математичних методів в координаційній хімії НовосибірськД987), XVI Чугасвська нарада з хімії комплексних полук (Красноярськ, 1987), V Всесоюзна нарада “Спектроскопія; :оордттаційних сполук (Краснодар, 1988), European Crystallogra->hic Meeting (Wien, 1988), XII Українська конференція з неорганічної хімії (Симферополь, 1989), IV Всесоюзна нарада ’’Проблеми ольватацїі та комплексоутворення в розчинах (Іваново, 1989), XII iuropean Crystallographic Meeting (Moscow, 1989), XII Всесоюзна іарада "Застосування коливальних спектрів при вивченні георганічних та координаційних сполук (Мінськ, 1989), XVII ісесоюзна Чугаєвська нарада з хімії комплексних сполук (Мінськ 990), VI Всесоюзна нарада "Спектроскопія координаційних сполук Краснодар, 1990), X Всесоюзна нарада "Фізичні методи з коорди-іаційній хімії" (Кишинів, 1990), І Всесоюзна конференція “Рідко-іазні матеріали” (Іваново, 1990), IV Всесоюзна нарада з органічної ристалохімії (Київ, 1991), VI Всесоюзна нарада з кристалохімії :еорганічних та координаційних сполук (Львів, 1992), 12th Summer chool on Coordination Chemistry (Karpacz, 1993), ESF Workshop Impact of nonplatinum metal ions on drugs, chemotherapeutics and

related compounds" (Wroclaw-Karpacz, 1993), 1st JOM-Conferem (Munich, 1993), EUROBIC II. Metal ions in biological syster (Florence, 1994), 7th International Conference on Bioinorgan Chemistry (Lubeck, 1995). '

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 35 статей провідних вітчизняних та закордонних наукових виданнях, зро лено ряд доповідей на міжнародних та вітчизняних конференція одержано 4 авторських свідотцтва.

Структура та об’єм роботи. Дисертація складається з вступу, розділів, висновків, списку цитованої літератури (і^і’найменуван та додатків. Вона викладеш на З 4% стор. друкованого тексту містить '■£■& малюнків та 'f-З таблиць.

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ. '

Вивчені координаційно-хімічні властивості слідуючих сполу 2-гідроксиімінопропіонової кислоти (H2L1), 2-гідроксиімшо-З-фені. пропіонової кислоти (Н2І2), 2-гідроксиімінооцтової кислоти (Н2І3 2-гідроксиіміно-З-металбутанової кислоти (H2L4), 2-гідроксиімін< бутанової кислоти (H2L5)> 2-гідроксиімінопропіонаміду (оксим пірувіламіду) (H2L6), К-метил-2-гідроксиімінопропіонаміду (оксим N-метилпірувіламіду) (H2L7), оксиму пірувілгліцину (H3L8), оксим пірувіл-І,-аланіну (HeL9), оксиму пірувіл-І.-метіоншу(НзІ.10), оксим пірувіл-Ь-фенілаланіну (Н3Ш), оксиму пірувіл-L-аспарагінової так лота (H4L12), 2-гідроксиіміно-4-метилпентанової кислоти (H2L13), і (0-метил)-гідрокстміно-4-метилпеш,анової кислоти (HL14), 2-гі; рокояміно-d,1 -3-метилпенганової кислоти (II2L15), 2-гідроксиімінс 2-фенілоцтової кислоти (Н2І.10), К,К-диметил-2-гідроксшмшопрс піонаміду (оксиму Н^-диметгаллірувіломіду (HL17), 5-фєтлізоксг зол-3-карбонової кислоти (HL18), 5-феніл-4,5-дигідро-ізоксазол^ карбонової кислоти (HL10)

. В. першому розділі наведені результати досліджень будови 1 гіДроксиімінокарбонових кислот та їх похідних в розчинах та іфь сталічному стані. Обговорені найбільш ймовірні способи коорди нації лігандів при їх різних ступенях депротонування.

В ЯМР-спектрах 2-гідроксиімінокарбонових кислот виявлен лише один набір відповідних сигналів, що свідчить про наявність розчинах тільки одного' з двох можливих ізомерів (син або енпі] Дослідження 13С-ЯМР спектрів сполук свідчать про те, Щ1 розщеплення з КССВ = 11,8 Гц зазнає сигнал атом

вуглецю карбоксильної групи, тоді як сигнал вуглецю метильнс групи стає тільки дещо ширшим. Такий результат однозначні вказує на те, що оксимна група в синтезованих 2-гідроксиімінокар бонових кислотах знаходиться в анти-положенні до карбоксильної.

Іал.1 .Молекулярна структура та ястема водневих зв'язків • в >уН]+[СН3С(ЫОН)СОО}-

:н3с(ыон)соон. .

Молекулярна будова 2-гідроксиімінопропіонату ігіри-динію та система водневих зв'язків у кристалі зображені на мал.1. Міжатомні відстані вказують на незначну делокалі-зацію електронної густини по аніонах та молекулах. Депрото-нування гарбоксильної групи приводить до вирівнювання відстаней С-О. В *Н- та 13С-

ЯМР спектрах метанольного розчину синтезованої сполуки (Т=298К) спостерігається лише один набір сигналів. Це вказує на те, що при кімнат-й температурі в зв’язку із швидким протонним обміном прото-даана та депротоноваиа форми карбонової кислоти, які існують в жсталічному стані, стають нерозрізненними в розчині.

В кристалі аміду 2-гідрок-сиімінопропіонової кислоти містяться дві кристалографічно незалежні молекули (а та Ь), які зображені на мал.2. Молекула а практично плоска, в молекулі Ь спостерігається вихід амідної групи із площини, яка утворена іншими неводневими атомами (торсійний кут СЗ-С1'С2-02 = -34,6°), тобто кристал, який досліджувався, може бути прикла-м проявлення контактної конформерії. Зазначимо, що при воренні комплексів з іонами металів за участю останнього іжливе обернення аміднрї групи навколо зв’язку С-С, що може іиводити до цис -положенім оксиіміногрупи відносно амідного рбонілу. ’

На мал.3 зображені молекулярні структури деяких оксимів зупіл амінокислот. В їх молекулярних структурах визначаючим е явність плоского остова СНз-СІНЧОНК^ОІМІ-, в рамках якого зметричні і конформаційні характеристики лігандів є практично мотичними. Найбільш суттєві відмінності у будові оксимів пов'язі з конформахцями бічних ланцюгів і карбоксильних угрупувань .носно вказаного остова, про що свідчать величини відповідних

ал.2. Проекція кристалографіч-> незалежних молекул оксиму рувіламіду на середню площи-г неводневих атомів. '

б

Мал.З.Молекулярні структури оксимів пірувілгліцину (а) і його моноаніона (б), пірувіл-І-аланіну (в) та пірувіл-і-метіотну (г)..__

торсійних кутів. У структурі оксиму пірувіл-Ь-аланіну реалізується досить рідкий випадок контактної конформерії. В елементарній комірці кристала містяться дві молекули, які відрізняються значеннями торсійних кутів. У межах плоского остова геометричні характеристики сполук практично зшвпадають. Величини міжатомних відстаней в аніоні ^(2-оксімінопропіоніл}гліцинату калію (мал.Зб) зцівпадають із знайденими в структурі кислоти. Відмінність виявляється лише у довжинах зв'язків в карбоксильних угрупуваннях та у конформації карбоксильної групи, яка помітно виходить із площини остова.

' За допомогою спектроскопії ЯМР були встановлені торсійні

кути І ф у молекулі оксиму шрувіл-Ь-аланіну в розчині, які рівні -160±5 і *0°, відповідно. Величини деяких віцинальних констант однозначно свідчать про транс-розта-пгування амідного зв’язку у сполуці. Зтвставлення отриманих результатів з даними рештеносгруктурних досліджень показало, що конформація С молекули оксиму- пірувіл-Ь-аланіну, яка переважно реалізується у розчині, є близькою до однієї із знайдених у

кристалічній фазі, де в елементарній комірці знаходяться два кокформери (А і В) з різними торсійними кутами в С-термінальній часпші молекули. Зпівстазлення енергій утворення конформерів, які реалізуються у розчині і у кристалічній фазі показало, що хонформа-ція С є дуже близь. кою до такої ж мо-

екули В не тільки за геометричними параметрами, але й за ДНу^. і іншого боку, неплоска конформація молекули А у елементарній омірці кристалу характеризується трохи більшою від'ємною еличиною ДНутв і наближається за геометричними і енергетичними параметрами до розрахованої оптимальної конформації 0. аким чином, можна зробити висновок про те, що реалізація нергетично менш вигідних, конформацій В і С може бути

обумовлена у кристалічному стані характером міжмолекулярних водневих зв'язків і пакувальними умовами, а -у розчині - сольватацій-ними ефектами.

. Другий розділ містить результати дослідження будови координаційних сполук з-, р- та сі-металів на основі -2-гідроксиімінокарбоно-вих кислот. Попередні висновки про їх будову були зроблені при вивченні спектрів 13С-ЯМР ЇМ водних розчинів лігандів, що містять різну кількість іонів Со(1І) або .N1(11). Як видно із мал.4, максимальний ефект уіпирення "відчувають" атоми вуглецю карбоксильної групи, що обумовлюється утворенням зв'язку металу(ІІ) з карбоксильним

ал.4. Залежність напівширини опалів у ,3С-ЯМР-спектрах 2-фоксиімінопропіонової кисло-: від концентрації іонів кобаль-(II) (розчин в Р2Р)

8 . киснем ліганду. Збільшення концентрації кобальту більш помітне впливає на нашвпшрину сигналу метального вуглецю у порівнянні з таким же для оксимного. Можна стверджувати, що при утворенні комплексу в умовах великого надлишку ліганду атом вуглецк метальної групи знаходиться на більш короткій відстані вМ парамагнітного іона, ніж оксимний вуглець. Це обумовлюється димеризацією ліганда у розчині, яка затруднює утворення металхе-латного цикла. Димерна будова 2-гідроксиімінопрошонової кислоти була встановлена також за допомогою регатеноструктурногс аналізу.

Синтез внутрішньокоМіілексних сполук мангану (II), нікелю (II), кобальту (II), міді (II), цинку та кадмію проводили із водних або водноспиртових розчинів, використовуючи як вихідні речовини відповідні солі металів та 2-гідроксиімінокарбонові кислоти. В зв'язку з нестабільністю 2-гідроксиімінооцтової кислоти у вільному стані її внутрішньокомплексні сполуки отримували за схемою реакції:

Ну^он,+ гаіИгіга + “‘"‘’’Ь иГ^о'

О

ї

°чі

N

І

ОН

м

2

Згідно з даними спектральних та магнітних досліджень останні мають окгаедричну будову. Координація органічних лігандів іоном металу у ігнутрішньокомпл ексних 2-гідроксиімінокарбок-силатах металів складу МІНІЛг^НгО, супроводжуючись депротону-ванням карбоксильної групи ліганда, веде до підвищення частоти коливань уаі(СОО) на 15 90 см1 та підвищенню у(ГТО) на 35-70 см1. Такі зсуви вказують на утворення координаційних зв'язків через азот, оксимної та кисень карбоксильної груп. Звертає на себе увагу той факт, що частота у(І'Ю) слідуючим чином змінюється в 14 Спектрах сполук: Мп<Со»№<Си>гп, що збігається з відомою закономірністю Ірвінга-Віль’ямса. Сполука мангану є неізоструктурною з іншими аналогічними комплексами. Окрім того в 14 спектрі цієї сполуки спостерігається розщеплення основних характеристичних смуг поглинання. З допомогою рентгеноструктурного аналізу було встановлено, що октаедрична будова комплексу мангану реалізується за рахунок нееквівалентних місткових НЬ'-груп.

Результати дослідження синтезованих сполук дозволяють стверджувати, що в кристалічному стані координаційний поліедр іона металу (за виключенням сполуки мангану Мп (НЬ1) 2-0,5Н20), має симетрію £>2, або С^, (для транс- та цис-розміщених ацидолі-гандів, відповідно). Цей висновок був підтверджений результатами

эентгеноструктурного аналізу слолук №(Ни)2* 4СНэОН (мал.5) та Мп(НІ.і)2-0,5Н20 (мал.6).

Мал.5. Молекулярна будова сполуки [№(НЬ!) 2*2СНзОН] *2СНзОН.

Мал.6. Будова тетраядерного асоціату {Мп4(НЬ*)з(Н20)2

В 14 спектрах сполук, паладію смуга поглинання у(ЫО) зсунута в сторону вищих хвильових чисел на 80-130 см-1 по відношенню \о цієї смуги в спектрах вільних лігандів, що перевищує відповідний зсув у спектрах комплексів 3<І-металів на 50-60 см'1. В ПМР :пектрах паладієвих комплексів біля 17,5 м.ч. проявляється широкий сигнал (його інтегральна інтенсивність рівна 0,5), який однозначно вказує на наявність у сполуці внутріпгаьокомплексного водневого зв'язку 0-Н...0 і свідчить про цис-розміщення лігандів в комплексі. Добавлення метанольного розчину метаноляту натрію до суспензій внутрішньокомплексних сполук паладію у сухому метанолі веде до утворення аніонних сполук. Заміщення хлоридних лігандів у комплексах [Р^РРіїз^С^] та [Рі(РЬ2РСН2СН2РРЬ2)СІ2І залишками 2-гідроксиімінокарбонових кислот (ІЛ2)2- веде до утворення нейтральних координаційних сполук платини(ІІ), в яких органічні аніони координовані через кисень карбоксильної та азот оксимної груп. • •

Різнолігандні комплекси Зсі-металів, що містять 2-гідроксиімі-[юкарбоксилатні груші та аміак, піридин або імідазол, за їх 14-спектральними характеристиками поділяються на дві групи. В 14 спектрах сполук першого типу смуга поглинання у|ЫО) розміщена вище 1100 см*1. Частота коливань у(ИО) при цьому на 50-100 см_1 вища, ніж у спектрах відповідних внутрішньокомплексних сполук, що пояснюється утворенням характерного для діоксиматних комплексів містка, в якому ОН-групи молена охарактеризувати як

ю .

"напівдепротоновані". Такий внутрішньокомплексний місткови£ зв'язок був встановлений для сполуки [РуН]+[Си(НЬ1)(11)]‘ з допо могою рентгеноструктурного аналізу (мал.7). Цікаво зауважити, ще останню сполуку червоного кольору можна легко перевести і

зелений комплекс аналогічного брутто-складу добавленням надлишкової кількості піридину. Магнітні та спектральні властивості зеленого комплексу складу Си(НИ)2Ру

дозволяють зробити висновок пре його квадратно-пірамідальну будову, де в аксіальному положенні знаходиться молекула піридину. Значний надлишок

до повного кислоти в

Мал.7. Молекулярна будова сполуки {РуНЦСц{(Н2и)2-ЗН}].___________

піридину веде

депротонування 2-гідроксиіміно-З-фетлпротонової присутності іонів міді (II). Сполука, яка при цьому утворюється, Си(Х.2)-2РуНоО, містить лише один бідентатно координований дивні он. Склад, положення смуги поглинання в ЕСВ, значення магнітного моменту дозволяють запропонувати для останнього комплексу тригонально-біпірамідальну будову з ягранс-розміщенням молекул піридину.

Судячи з величини у(Г'Ю) до першого типу сполук відносяться також аміачні комплекси нікелю. Наявність характерних смуг поглинання в електронних спектрах кристалічних зразків та дані магнітної сприйнятливості дозволяють припустити, що координаційний поліедр нікелю атома являє собою тетрагональну біпіраміду з транс-розміщенням молекул ЫНз.

. 14 спектри сполук другого типу характеризуються положен-

ням смуги поглинання у(КтО) нижче 1080 см*1, що може вказувати на відсутність вище згаданого внутріпшьомолекулярного водневого зв'язку. До цього типу сполук належать, зокрема, імідазолатні комплекси міді Си(НіД'2)2-Іт2-пН20. Як і сполуки нікелю, які містять координований піридин або імідазол, вони мають спотворену октаедричну будову. Цікавою є сполука нікелю, НІ2(НЬ1)2(ЬІ)Іпі5 ЕЮН, де присутні як “налівдепро'і.шовані" так і неіонізовані оксимні групи (мал.8), що відображається в наявності двох смуг поглинання у(ЫО) при 1100 та 1075 см*1. Піридинвмісні сполуки мангану також мають спотворену октаедричну будову.

С23

Мал.8. Молекулярна будова \уки №2(Ні1)2і1іпі5-ЕЮН.

спо-

В аніонних координаційних сполуках кікеліо та міді типу [М{(Н2іЛ2)2-ЗН}]' координація лігандів здійсіпоється через атоми кисню карбоксильної групи та азоту оксимного угрупувати. Смуги поглинання у(КО) знаходяться в межах 1100-1170 см-1,

що характерно для N-координованих лігандів з внутрішньо-комплексним водневим зв'язком, ЕСВ комплексів нікелю свідчать про тетрагонально деформоване октаедричне оточення цен-

трального іона. Згідно з даними електронної спектроскопії сполуки міді мають, як правило, площинну будову.

Нікель (II) в аніонних різнолігандних комплексах має

деформоване октаедричне оточення, яке сформоване за рахунок атомів азоту двох молекул аміну та двох бідентатно-хелатних ацидолігандів. їх розчинення в диметилсульфоксиді приводить до утворення жовтих розчинів, в яких співіснують октаедричні та плоско-квадратні комплексні частки. Цей факт був встановлений при вивченні ЯМР спектрів диметилсульфоксидного розчину сполуки Иа[Кі{(Н2І.2)2-ЗН}-2Ру]-2Н20 при різних температурах.

Додавання монодентатної гетероциклічної основи гбо аміаку до суспензій 2-здрокстмшокар5оксилагш кобальту(И) у присутності кисню повітря веде до утворення комплексів кобальту(ІІІ) складу [Со{(Н2І-)2'ЗН}*2Амін]*пН20. Ці сполуки містять як двічі-, так і монодепротоновані залишки кислот. ПМР спектри комплексів 'характеризуються наявністю вузького сигналу в області 19.1-20.1 м.ч. і. свідчать

поряд з даними 14 спектрів про існування у сполуках симетричного внутрішньомолекулярного водневого зв’язку С=Ы-О...Н...О-М=С. Детальний аналіз спектрів ЯМР розглядуваних сполук показав, що ступінь делокалізації заряду по

Лал.9.Молекулярна будова Со{(Н2І.*)2-ЗН}-2РуГ.

12 . аніонах 2-гідроксиімінокарбонових кислот дещо менший, ніж в аналогічних сполуках з діоксимними лігандами. Однотипна будова нейтральних комплексів кобальту з моноденгатними амінами була підтверджена регатеноструктурним аналізом сполук [Со^Н^1)^ ЗН}-2Іт]-Н20 та [СоПН2І.1)2-ЗН}-2Ру1 (мал.9).

У результаті реакції' 2-гідроксиімінопропіонату кобальту(ІІ) з етилендіаміном у мольному співвідношенні 1:1 у присутності кисню повітря була виділена червоно-коричнева сполука бруто-складу Со2Сі5Нзз^Од-7Н20. Дані ПМР-спектроскошї та висока розчинність сполуки у воді дозволили прийняти для неї катіон-аніонну будову. [Со(Ь1)еп2]^" [Со(Ь1)2єп]'. На відміну від останньої сполука складу [Со{(Н2Ь2)2-ЗН}-еп]-2Н20 відрізняється досить низькою розчинністю у всіх розчинниках, які застосовувалися у роботі, що може вказувати на її полімерну природу. Застосування у якості діаміну конфігураційно жорсткого фенатроліну- приводить до комплексу складу [Со (НЬ і) 2-Рйеп2]де органічні аніони координовані моноденгатно через кисень карбоксильної групи.

Шляхом безпосереднього окиснення Со(ІІ) у сполуках Со(НЬ)2*2Н20 у присутності тіосечовини киснем повітря була отримана сполука складу (Со{(Н2Ь)2-ЗН}-2ТМо]. У її ПМР спеїсгрі виявлені сигнали, які відповідають міцному внутрішньокомплекс-ному 0...Н-0 водневому зв'язку. Молекули тіокарбаміду займають в комплексі два аксіальних положення. На відміну від *Н- і ^ЗоямР спектрів амінвмісних сполук, відповідні спектри тіосечовинного комплексу містять подвоєні набори сигналів, що приводить до висновку про наявність у розчині різних комплексних часток. Складна структура сигналів НІ^-груп, дозволяє припустити

наявність у розчині ізомерів, які відрізняються системою водневих зв'язків. Сполука [Со {(Н212)2-ЗН} -РуТЬІ0]-2Н2О перебуває у розчині також у їді як мінімум двох ізомерів, що однозначно свідчать її ЯМР-спектри. .

Характер ЯіуіР спектрів і положення усіх сигналів для комплексу [Со{(Н2і2)2-ЗНЬ 2Ру]-ТЬіо дозволили зробити

N

О

Схема I.

■ 13 ,

висновок про некоординирований стан тіосечовини і утримування "і у сполуці за рахунок водневих зв'язків, що було повністю іідтверджено результатами рештеноструктурного аналізу (мал. 10). ЇМР-спектральне вивчення комплексу при знижених температурах т о казало наявність в розчині динамічної рівноваги між двома ком-ілексішми частками. Вихонане з допомогою 2М-ЯМР спектроскопії COSY, NOESY) віднесення сигналів дозволило запропонувати юбражений на схемі 1 обмінний процес у розчині:

Синтезовані біс-(M[Co(Ll)2J-nH20 (M=Li, Na, ТІ)) та трис-(2-гідроксимінокарбокси-латні) (K3[Co(L)3l-nH20) координаційні сполуки кобальту(ІІІ) аніонного типу. Найближче ото-ення кобальту в комплексах {Со(І)з]3‘ утворюють атоми кисню арбоксильної і азоту депротонованих оксимних груп. Існування в озчині тег- і /ас-ізомерів встановлено за допомогою поліядерної МР спектроскопії. Показано, що наявність в складі ліганда об'єм-ої групи (наприклад, бензильної) веде до переважного утвореїшя іегізомеру.

В сполуці кобальту (III) бруто-складу СозЬ24іпііо кристал утворено двома від'ємно зарядженими .іонами [Co(L2)2'2Im]' (Со2 і Со2а), заряд яких компенсується комплексним катіоном [Со(Іт)б)2 + (Сої) (мал.11). Таким чином, у сполуці присутні як Со(ІІІ) так і Со(ІІ)-іони. Такий спосіб координації оксимних лігандів у комплексному аніоні нами встановлено вперше. . ,

Будова та власти-

ал. 11.Фрагмент кристалічної структури олуки [Co (Im) б) jCo(L2) 2 (Im) 212-_____

BOCTl

координаційних сполук на основі окси-в пірувіламідів описані в третьому розділі. В катіонних >мплексах типу М(Н2І.6)2СІ2 оксими пірувіламідів координуються рез азот оксимної та кисень амідної груп. Можливість отримання ох ізомерів у випадку сполук міді(Н) та вплив на їх утворення

14 .

надлишкової кількості хлорид-іонів дозволили зробити ВИСНОВОІ про наявність у розчині, рівноважного процесу .

СиСІ2 + 2Н2І1 => [Си(Н2Ьі)2С11+а--» [Си(Н2и)2С12] ,

В [Си (НоЬ6) -2Ру] (К0з)2-Н20 координаційна сфера центральноп атома сформована -а рахунок біденгатно координованого оксим; пірувілашду- і двох атомів азоту молекул піридину. На відміну ві, СиС12 взаємодія нітрату міді с Н2Ь6>7 неочікувано веде д< утворення сполук складу. Са{(Н2Ь6>7)2-1Н}Н0з-пН20, в яких оди із органічних лігандів виступає поряд з нітрат-іоном в якост аніона. Депротонуванню підлягає, очевидно, оксимна група. Прі цьому утворюється внутріхша.окомплексний водневий зв'язок О

Н...О, який стабілізує розміщення лігандів в одній площині. Н< зважаючи на аналогічний склад нітратних комплексів міді Си{(Н2І.6-7)2-Ш}1'ТОз-пН20, поведінка ИОз-групи в них різна. І сполуці міді, яка містить N-метальне похідне, нітратна групі координована монодентатно іоном міді, тоді як у випадку оксим) пірувіламіду нітрат-іон знаходиться у зовнішній сфері.

Наявність внутрішньо комплексного водневого зв'яз ку була встановлена такоя для ряду катіонних комплек сів нікелю. У випадку сполук* [№ {(Н2І6) 2 -1Н} ] СІ-ЗНгО цс було підтверджено реттено-

структурним аналізом

Мал.12.Будова катіона в комплексі (мал [№{(Н216)2-1Н}>2Н20]СЬН20. '

При взаємодії нітрату міді та Н2Ь6 за схемою

Си2+ +2Н2І*6+ЗКОН = К[Си {(Н2Ь6) -ЗН} ]+2К + + ЗН20

були виділені червоно-фіолетові кристали аніонногс комплексу міді вказаного складу, а також його іідратовано'і форми, К[Си{(Н216)2-ЗН}] •5Н20. Згідно з- даними ренгге-ноструктурного аналізу, найближче оточення центрального в цих сполуках однакове І). Різниця між цими спо-

луками полягає, в першу чергу, в утвореними іоном міді аксіальними контактами. У випадку безводної сполуки реалізується взаємодія атомів міді з оксимними атомами кисню та атомами кисню амідних груп, тоді ж у гідратованому комплексі спостерігаються аксіальні контакти центрального іона з атомами кисню та азоту амідних груп. Не зважаючи на різну кристалічну будову цих сполук, їх 14 та електроні спектри практично ідентичні. Подібне координаційне оточення іона міді реалізується також в сполугр'ЩСи{(Н2І.7)2-ЗН}]*2Н20 та [11]+ [Си{(Н2І^2-Н} ] --2Н20.

В залежності від pH середовища взаємодія іонів нікелю з оксимами пірувіламідів веде до утворення жовтих або оранжевих комплексів, які згідно з даними. ЕСП та ЯМР спектроскопії мають плоскоквадратне оточення центрального атома. Жовті комплексні сполуки характеризуються наявністю внутрішньокомплексного водневого зв'язку 0-Н...0, про що свідчить сигнал ПМР спектрах цих сполук при 18-19 м.ч. Плоскоквадратне оточення атома нікелю здійснюється за рахунок двох оксимних та двох амідних атомів азоту. Добавлення надміру основи до розчину жовтого комплексу Ха[Мі(Н2І.е)2*ЗН) веде до ' відщеплеїшя місткового оксимного протона і утворенню оранжевої координаційної сполуки складу НагІЇ'ЩНгЬбіг-^НІ'НзО. Зміна заряду комплексного аніона приводить до суттєвого слабопольного зсуву всіх атомів вуглецю (по відношенню до комплексного моноаніону (Л8снз««2,5 м.ч., А8с = іч«

7,9 м.ч., АЗсо>Шя,5,9 м.ч.). Вказані ефекти зумовлені підвищеним ступенем делокалізації електронної густини по лігандах в діаніонах, виникненням кільцевих струмів та, як наслідок, дезекраїгувашіям атомів вуглецю. . .

Амід та М-мегиламід 2'гідроксиімшопропі онової кислоти утворюють .з Ка^РЙСЦ в присутності еквівалентної кількості розчину «етилату натрію комплексні сполуки як внутрішньокомплексного (на відміну від нікелю та міді), так і аніонного типів. ГЧ та ПМР спектри внутрішньокгомплексних сполук вказують на наявність в них двох геометричних ізомерів; цис та трале. Цікаво відзначити, що аніонні сполуки загального складу На2{Р<1і-2І'пН20 виділяються із розчинів у вигляді тільки одного ізомеру. Іонізація як оксимної, гак і амідної груп хлрактергшм чином відображається на розподілі заряду по лігандах. Так в ПМР спектрі Ш2{Рй{{Н2І?)2*4Н}]-ЗН20 задаи протонів С-СНз і М-СНз груп зазнають елгбкополього гсуву на 0,15-0,2 м.ч. в порівнянні з такими для (Рсі{(Н2^)2

2Н}]-1,5Н20, Цей факт може свідчити про наітність в розглядуваній системі кільцевих струмів, які і зумовлюють дезекранування протонів, розміщених на периферії комплексно';! частки.

В четвертому розділі розглянуті особливості реакцій комплек-соутворення оксимір пірувіламінокислот (ОПАК) з іонами перехідних металів. Із неводних розчинів хлоридів кобальту, нікелю та міді з ОПАК отримані катіонні комплекси загального складу М(НзЬ)2СІ2, в яких органічний ліганд знаходиться в протонованому по карбоксильній групі стані та координується іоном металу через азот оксимної та кисень пептадної груп.

У всіх комплексах типу МРуз(Н2ЦХ (Х=С1, N03, СЮ4; М=Со,№,Си,гп)

також реалізується аналогічний спосіб координації ОПАК. Однак при цьому депротонована карбоксильна груша утворює місткові зв’язки з сусіднім іоном-комплексоутворювачем (мал. 14). Містко-вий характер ліганда приводить до цікавого явища: у координаційному поліедрі міді (II) утворюється псевдохелатний цикл

Си0ГСб'02'Н04Ы2 за рахунок внутрішньокомплексного водневого зв’язку 04-Н...02’ = 2,547 А. Вказаний цикл додатково стабілізує координаційну сферу атома міді. '

Сполуки складу [СиРу(Н2Ь)]МОз можуть бути отриманий у результаті обережного нагрівання відповідних трипіридинатних комплексів. Оскільки реакція проходить у твердій фаьі, то не слід очікувати суттєвих змін у найближчому оточенні центрального атома. Найбільш вірогідним с елімінування двох молекул піридину із ліранс-позицій з утворенням спотворено-квадрагної структури з аналогічним способом координації оксимвмісного ліганда.

ГЧ спектри внутрішньокомплексних координаційних сполук загального складу М(Н2Ца дають можливість зробити висновок про координацію ліганда через атом азоту протонованої оксиіміногрупи та через амідний карбоніл. Величини ефективних магнітних моментів та ЕСВ усіх синтезованих комплексів свідчать про окта-едричне оточення кобальту(ІІ) і шкелю(Н) в них. Октаедрична конфігурація металу доповнюється за рахунок карбокгчлатних угруповань сусідніх фрагментів з утворенням олігомерної або полімерної структури. Такий висновок добре узгоджується з неелектро-літною природою і поганок? розчинність комплексів та результатами рентгеноструктурного аналізу комплексу мангану (мал. 15).

Мал.14.Будова комплексного катіона в структурі [СиРуз(Н2І10))НОуЕЮН

Хслатування стабілізується вку-трішньокомдлексвкм міжмолекулярним водневим зв'язком (02...03 = 2,568 А), який додатково стабілізує координаційний вузол.

Серед сшгтезованих вну-тріппіьокомплексішх сполук міді (II) переважають комплекси складу 1:1, які містять двічі депротоїїОЕані молекули лігандів.

Мал.іЗ.Будова комплексної! Депротонування зазнають кар-частки в структурі Мп(Н2Ь3)2'. боксильне та пептидне угрупу-

. вання. Зв'язування пептидного

ітома азоту приводить до створення оіггимальних умов для

гридентатної координації лігандів з утворенням двох суміжних і'ятичленних металоциклів. Положеі^ня максимумів у ЕСВ

досліджених . сполук міді може свідчити про реалізацію

їлосксхвадратного оточення з хромофором Си^С^. При цьому тетвєрге місце у координаційному поліедрі може займати кисень

сарбоксильного угрупування. сусіднього структурного фрагмента.

Полімерна будова встановлена також і для комплексу складу \і(Н2Ь"1"-)■ ЗНоО. В той же час сполука №(НзЬ12)о'5Н20 має, очевид-

іо, мономерігу будову. При цьому одне із карбоксильних утрупу-

>,ань в складі кожного із лігандів є протонованим, а друге -онізозаким. Це підтверджується даними 14 спектрів. Так в спектрі поряд з уаа(СОО') при 1600 см1 присутня смуга юглинання при 1715 см*1, яка за своїм положенням дуже близька ,о у(С = 0) в 14 спектрі ліганда (1713 см-1).

ОПЛК реагують в водних розчинах з [МСЩ2- (М = Р«і, у їідсутності основи з утворенням комплексів загального складу М(Н2і)2і*пН20 (НзЬ = НзіД НзЬ11). Виходячи із даних ГЧ спектро-жопії можна прийняти, що карбоксильна група є протонованою, а оігізації зазнає пептидна група, тобто утворюється координаційний іузол ММ4. Із 1Н- та 13С-ЯМР спектрів витікас, що в розглядуваних іипадках утворюються два можливих геометричних ізомери (цис та прале), причому їх кількість приблизно однакова.

У складі аніоних комплексів міді(ІІ) ОПАК функціонують як ризарядкі ацидоіони і ліганд координується тридеотатно хелатним пособом. Уширешш сигналів в спектрах ЕПР полікристалічних ;омплексіз, очевидно, пов'язане з обмінними -взаємодіями. Меха-гізм таких взаємодії може мати різну природу: через апікальні

18 . контакти Си...О з карбоксилатним атомом кисню, який координує сусідній іон металу або через бідентатні карбоксилатні містки Си-ОСО-Си.

Взаємодія солей нікелю(ІІ) з оксимами пірувіламінокислот в лужних розчинах аСо обробка катіонних чи внутрішньокомплекс-них сполук Нікелю (ІІ) розчинами основ приводить до подальшого депротонування лігандів і утворення аніонних комплексів. У випадку нікелю відповідні хімічні перетворення носять оригінальний і досить складний характер. В першу чергу це проявляється у ступінчастому характері депротонування лігандів і можливості виділення координаційних сполук, які містять ліганди у різних іонізованих формах. Так, були отримані аніонні комплекси ні-келю(ІІ) двох типів: зелені М2№(НЬ8'10)2*2Н2О (М=К+, і

жовто-оранжеві складу МзНіЬ(НЬ8'10)(Ьа"10)-пН2О (М= К+, Т1+). Тоді як величини ефективних магнітних моментів комплексів М2Кі(НІ.8‘10)2'2Н2О є типовими для високоспінових октаедричних сполук нікелю(ІІ), аніонні комплекси типу Мз№ЦНІ-8"10)(Ь8'10) •пН20 діамагнітні. Найбільш принциповим є питання про природу відмінностей у складі і будові аніонних комплексів двох вказаних типів. Зпівставлення формул та спектральних характеристик сполук показує, що у складі октаедричних комплексів містяться залишки двократно депротонозаних оксимів пірувіламінокислот, тоді як плоскоквадратні комплекси містять у своєму складі по одному залишку двократно- і трикратно депротонованих лігандів. У діамагнітних комплексах нікелю(ІІ) координація лігандів здійснюється через атоми азоту депротонованих амідогруп, а також оксіміногруп, що знаходяться у цис-положенні і зв'язані коротким водневим зв'язком. Карбоксильні угрупування у координації участі не приймають. У складі октаедричних комплексів, які містять двократно іонізовані залишки ОГІАК, оксимні угрупування залишаються в протонованому стані і в результаті реалізується триденгатна координація лігандів через атоми азоту гідроксиіміно-і амідогруп , а також карбоксилатний кисень.

' Добавлення стехіометричної кількості метилату натрію до внутрінпіьокомплексних сполук паладію веде до депротонування карбоксильних груп і утворення комплексів складу ^гІР^НіАИ^НгО. Як і у випадку вихідних сполук в результаті такої реакції утворюється суміш цис- та лгранс-ізомерів, що витікає

із даних ЯМР-спектрального Дослідження сполук.

Найбільш несподіваним результатам, отриманим у ході шггезу та дослідження аніонних комплексів нікелю(ІІ), є иявлення хімічної деструкції ліганду у складі КзіАвмісних :омплексів. Згідно з 14 та ПМР спектральними даними було рипущено, що у розглядуваних системах протікає декарбокси-юватшя аніонів. Наявність у ПМР-спектрі димєтилсульфоксидного 'озчину сполуки, що розглядається, сигналу при 9,1 м.ч., який не никає при додаванні D2O, могло вказувати на присутність у полуці альдегідного угрупування. Однозначний доказ будови родукту розкладу був отриманий у результаті проведення

ренггеноструктурного аналізу (мал.16). Виявилося, що хімічна деструкція лігандів зачіпає не тільки карбоксильні групи, а і метиленові містки. Як видно із мал.16, у випадку одного із лігандів вихідний оксим у ході синтезу відщепив фрагмент СН2-СОО*, на місце якого до координованого атома азоту приєднався протон. Таким •^y'j чином, ліганд, що розглядається, є

і ^ депротонованим залишком оксиму піру-

______________________віламіду. Другий ліганд, який входить у

4ал. Іб.Фрагмент кристалічної структури сполуки :iNi{CH3C(N0H)C(0)NH}{CH3C(N0)C(0)NC(0)H]-3H20. клад комплексного аніона, зазнає декарбоксилтовання і хімічної юдифікадії метиленової ланки, на місці якої виникло альдегідне групування. Визначаючими для протікання розглядуваних роцесів являються стеричні - передумови, які дають можливість роведення органічної реакції на матриці металу. Тому знайдену еакцію можна було, б назвати "темплатнок? деструкцією".

При дії пероксосульфату натрію на водні розчини аніонних омплексів нікелю(ІІ) з ОПАК спостерігається зміна забарвлення озчинів з жовто-оранжевого до темно-вишневого із значним більшенням оптичної густини. Вказане явище пояснюється ішсненням нікелю(ІІ) до нікелю(ІІІ) при збережешд того ж оординаційного оточення. Комплексну сполуку нікеліо(ІІІ) з ксимом пірувіл-Ь-метіоніну було виділено в кристалічному стані, гідно з даними ЕПР та ЕСП в комплексі реалізується етрагонально-стиснута геометрія координаційної сфери.

20 .

■ Спроби синтезу аніонних комплексів кобальту(ІІІ) складу [Со(НІІ)2]' шляхом розчинення надлишку сполук Со(Н2Ц2-пН20 при недостачі лугу приводили до утворення координаційних сполук

з трьохкратно депротонованими лігандами. Можна зробити висновок, що процес дисоціації оксимного та амідного протонів має кооперативний характер.. Остання обставина визначається, мабуть, близькістю мікроконстант відповідних процесів, так що вони проходять практично одночасно. Найбільш вигідним способом координації дипептидолодібних лігандів є тридентатне хелатування. Результати ГЧ та електронно-спектроскопічних, а також рентгено-структурних досліджень (мал. 17) свідчать на користь вказаної координації. .

Для внвчёння електронної будови комплексних сполук, а також для обгрунтування деяких ефектів в їх ІЧ-, ЯМР- та електронних спектрах, був проведений квантово-хімічний розрахунок комплексного аніона [Со(Ь8)2]3' методом СУП МО ЛКАО. За цим же методом був проведений розрахунок гіпотетичного "вільного" ірьохзаряд-ного аніона (І.а)3'. Згідно з резуль-Мал.17.Будова комплекс- татами розрахунків можна запропо-ного аніона [Со(І^)2]3'. нувати слідуючу схему компенсації ' позитивного заряду на іоні Со3 + :

карбоксилатні атоми кисню за рахунок ст-донорної функції надають

-, 4р- та 3<і(Єд)-орбіталі металу. Пептидні ато>ш азоту переважно здійснюють передачу електронної густини по я-типові на І2д-орбіталі центрального атома. При координації оксимних атомів азоту з одного боку проходить перенесення а~ електронної густини на 4з-, 4р- та ед-перенесення електронів ІЗ 12д-рівня центрального атома по я-типові на орбіталі донорного атома

ліганда. В результаті Можна говорити про “перекачку" електронної густини із пептидного атома азоту на оксимний через електронну оболонку центрального атома-комплексоутворювача. Описані

ефекти пояснюють природу походження переходів з переносом

електронну густину на 4э

орбіталі, з другого -

. 21

заряду в електрошшх спектрах аніонних комплексів кобальту(ІІІ) з жсимами пірувіламінокислот.

ПМР-спектри комплексних аніонів [Со(Ь9_11)2І3' характеризу-оться наявністю великої кількості сигналів в областях, де очісується резонансне поглинання метильних, метиленових та мети-ювих груп. Із характеру спектрів витікає, що в, розчині містяться ідзі діастереомерні форми комплексів. На жаль, Лише для сполуки з жсимом пірувіл-Ь-аланіну нам вдалося встановити вміст діасте-)еомсрів, які утворюються приблизно в однакових кількостях. Іісля додавання двох еквівалентів' кислоти до водного розчину :полукн Наз [Со (І8) з]*9НзО величини хімічних зсувів усіх атомів іуглецю, за виключенням зв'язаного з гідроксиімшогрупою, прак-ично не зазнають ніяких змін, тоді як сигнал згаданого атома ,осить помітно зсунувся у слабке поле, що може свідчити про іершочергове протонування гідроксиімшогрупи.

П'ятий розділ дисертації присвячений металорганічним :омплексам кобальту(ЇІІ), родію (III), іридію(НІ), ругенію(П) та :аладію(І1) з гідроксиімінокарбоновими кислотами, 'іх амідними 'охідними та оксимами пірувіламінокислот.

Вихідними сполуками при синтезі напівсендвічевих омплексів виступали Ср*Со(СО)Ь, [Ср‘ІґСІ2І2> (Ср‘йіСЬІ2 та [{г)6--цимол}КиСІ2І2 (Ср* - С5(СНз)5, пєнтаметилциклопегп’адієніланіон; -цимол - (СНз)2СНС6Н4СНз). Синтез 2-гідроксиімінокарбоксилат-их комплексів здійснювався двома різними шляхами: безпосе-едня взаємодія металорганічної вихідної сполуки з гідроксшміно-арбоновою кислотою та стехіометричною кількістю метанольного озчину №ОМе або взємодії натрієвої солі 2-оксокарбонової ислоти, Ср’Со(СО)І2 ([Ср*ІгС12]2, [Ср*МіС12]2 або [{тіб-п-

имол}КиСІ2І2) та гідроксиламіну чи О-метилгідроксиламіну. Швид-ість проходження реакцій та вихід комплексів при використанні ггакнього шляху суттєво залежать від природи кислоти. Так, якщо жовий ланцюг кислоти містить радикали СН3, СН2-СНз, СН2-РІД 5о СН2-СН(СНз)2, то реакція закінчується через 6-8 годин. В той е час тривалість аналогічної реакції при наявності додаткового імісника при р-С-атомі (СНМеСНгМе, СНМез) складає 48 годин і льіде. Очевидно, наявність замісника при Р-вуглецевому атомі і їзаторможене обертання в молекулі навколо зв'язку Са-Ср ?решкоджає ефективному підходові молекули гідроксиламіну до угогрупи оксокарбонової кислоти. Певну роль у вказаному типові

22 . реакцій відіграє також і природа металу. Найбільш чітко ці проявляється у реакції за участю гліоксилової кислоти. В той час ж на матриці з родііо(ІІІ) відповідний гідроксиімінокарбоксилатниі комплекс утворюється з досить високим виходом (88%), аналогічну сполуку для кобальту виділити не вдалося.

Оксимвмісні ліганди згідно з даними 14 спектрів комплєксню сполук координуються через кисень карбоксильної та аз о? протонованої оксимної груп. Рештеноструктурний аналіз сполук* Ср*Со(НИ)І (мал.18) показав, що в її кристалі міститься лише одга оптичний ізомер, зокрема 8Со-екаіпїомер. Будова цієї молекула позначається як "three-legged piano stool". Довжини зв'язків £ аніоні 2-гідроксиімінопрошонової кислоти майже однакові ; відповідними відстанями в вищеописаних комплексах мангану (II),

міді(II), нікелю(ІІ) та кобальту(ИІ). Заслуговує на увагу той факт, що відстані С-О в карбоксильній групі практично рівні (1,256(7) і 1,247(8) А). В описаних до цього часу металорганічних амінокарбоксилат-них комплексах різниця між вказаними зв'язками складала 0,04-0,1 А.

Присутність в реакційному середовищі додатково еквівалентної кількості нейтрального донора (PR3, Р(ОМе)з, Ру) дозволила отримати ряд металорганічних сполук іридію(ІІІ) та рутенію(П), де гідроксиімінокарбонова кислота виступала в двічі депротонованому стані. Депротонування гідроксшміногрупи, як і слід було очікувати, не суттєво відображається на положенні смуг поглинання v^fCOO) та va(COO), тоді як v(N-O)-поглинання, яке знаходиться в протонова-ній координованій гідрокстміногрупі при 1060-1095 см-1, проявляється в И спектрах розглядуваних сполук при 1235-1245 см'1. Такий зсув смуги v(N-O) однозначно вказує на значне підвищення порядку зв'язку N-O. З цим фактом добре корелює зниження порядку зв’язку C = N, що відображається в 14 спектрах сполук з дєпротонованою NOH-групою в низькочастотному зсуві смуги v (C-N) до 1495-1515 см-1 (проти 1640-1660 см-1 в сполуках з протонованою гідроксшміногрупою). В зв’язку з депротонуванням гідроксшміногрупи суттєво ’ змінюється розподіл електронної

Мал. 18. Молекулярна будова сполуки Ср*Со(НіД)І._________

густини по системі в порівнянні з вищеописаними сполуками. Особливо чітко це проявляється в 13С-ЯМР спектрах. Сигнали атомів азометинового вуглецю протонованої та координованої металом оксимної групи знаходяться, як правило, в області 157-162 мл, і по відношенню до вільної гідроксиімінокарбонової кислоти вони зсунуті приблизно на 10 мл. в область слабкого поля. Цей факт можна пояснити дезекрануванням оксимного вуглецю за рахунок переносу електронної густина з азомеганової групи на центральний атом металу. Іонізація оксимного угрупування повинна була б привести до екрануванні! атома вуглецю. С=їЧОН групи. Дійсно, 13С-ЯМР сигнали оксимної групи спостерігаються в спектрах комплексів з диаігіонами 2'Гідроксиімінокарбонових кислот при 140-145 м.ч., тобто зсунуті на 15-20 м.ч. в сторону сильного поля в порівнянні з відповідними галогенвмі сними комплексами. Вищенаведені факти, так же як і 14 спектроскопічні дані, свідчать про високий ступінь делокалізації заряду по координованих дианіонах гідроксиімінохарбонотзих кислот, яка може бути зображена наведеними канонічними структурами.

О

/у

-чі

[М]

О

/ 'Г

\

0

1 N

[М]:

X

II

III

На мал.19 зображена молекулярна структура сполуки Ср*Іг(Ь1)Р(СНз)з> В елементарній комірці кристалу були знайдені як ИІГ- так і 3,г-енантюмери. На відміну від вищеописаного комплексу кобальту з моноатоном 2-гідрокстмінодротонової кислоти відстань N-0 стала суттєво коротшою при одночасному подовженні зв’язку. С=И. Більше того, пройшов такий перерозподіл електронної густини, що відстань N-0 (1,22 А) стала коротшою, ніж С=Ы (1,38 А), що підтверджує зроблений на основі 14- та ЯМР-спектральних досліджень висновок про високу ступінь делокалізації заряду по

Мал.19. Молекулярна будова сполуки Ср*Іг(Ь{)Р(СНз)з.

лігандові. Зміна електронного стану в С-Ы-О-груш помітно впливає також на розподіл електронної густини в інших частинах аніона. Так, відстані С-О в карбоксилатніії групі подовжились, тоді як довжина зв’язку С11-С12 стала коротшою на 0,09 А. Частково подвійний характер цього зв’язку свідчить про значний вклад граничної форми III в будову дианіона 2-гідроксиімінопропіонової кислоти в сполуці Ср*Іг(Ь1)Р(СНз)з. Депротонування оксимної групи веде також до суттєвих змін в кутових параметрах дианіону (ІД)2-.

При взаємодії Ср‘Со(СО)І2 або [(п-цимол)ШіСЬІ2 з амідом 2-гідроксиімінопропіонової кислоти утворюються катіонні напівсенд-вічеві комплекси [Ср*Со(Н2І-6)І]ї та (п-цимол)&и(Н2І6)С1]С1, в яких реалізується И.О-координація ліганда. Лише при введенні в реакцію оксиму N,N -диметилпірувіламіду, який містить багату електронами амідну групу, вдалося виділити аналогічну вищезгаданим сполуку іридію.

Використовуючи ЯК ВИХІДНІ речовини Ср*Со{СО)І2, [(п-ци- ч мол)КиСІ2І2 або [Ср‘ІгС12]2 та амід' 2-гідроксиімінопропіонової кислоти або її М-метиламід в присутності одного еквівалента метанолягу натрію нами були отримані нейтральні , напівсендвічеві комплекси. В сполуках рутенію та іридію реалізується М.И-координація депротонованої амідної групи (мал.20). Зовсім інша

картина спостерігається для сполуки кобальту. Положення смуги поглинання Амід-І залишається практично не-.

“ змінним в порівнянні з відповідним катіонним комплексом, тоді як коливання С = N -групи сильно зсуваються в сторону низьких хвильових чисел, а поглинання у(Ы-О) - у високочастотну область більш як на 200 см_1. Такий' характер 14 спектру свідчить про депротонування оксимної групи та її координацію іоном металу через атом азоту. Цей досить не очікуваний факт можна пояснити більш "жорстким” характером кобальту(ІІІ) в . порівнянні з іонами рутенію(ІІ) та іридію(ІІІ). Однозначне підтвердження вказаного способу координацї було отримане нами за допомогою рентгеноструктурного аналізу (мал.21). В кристалі : ~>мплексу знаходится виключно 8Со-енангіомер. Наслідком депро-

Мал.20.Молекулярна будова сполуки (п-цимол)Яи(НІ,7)С1

Мал.21 .Молекулярна будова Ср*Сз(НІ6)І.

тонування оксимної групи с скорочення ^ зв'язку N-0 (1,273 А) та одночасне

подовження зв'язку С = Н (1,316 А), іак що перша стає коротшою, ніж друга.

В присутності нейгральних лігандів (фосфіни, піридин) та двох еквівалентів НаОМе отримано ряд комплексів іридію з двічі дєпротонованим оксимом пірувіламі-ду, Депротонування оксимної групи змінює розподіл електронної густини в межах оксимної групи аналогічно вище___ розглянутим сполукам з дианіонами 2-

гідроксиімінокарбонових кислот та сполуки кобальту Ср*Со(НЬ6)І.

Для вивчення координаційних властивостей оксимів пірувіл-амінокислот в металорганічних комплексах ті-типу були проведені реакції Ср*Со(СО)І2, [Ср*ІгС12]2 та [тів-п-цимол} ІІиС12і2 з оксимами пірувілгліцину, пірувіл-Ь-метіоніну та пірувіл-І.-фенілаланіну в присутності різної кількості метаноляту натрію. При взаємодії вихідішх комплексів Іг та Яи з моноаніонами кислот були отримані сполуки загального складу (я-ліганд) М(Н2ЦС1. Всі спроби виділення (М,Н,0)-бісхелатних комплексів були безуспішними. Однак з счсимом пірувіл-Ь-метіоніну нами був виділений катіонний бісхелатний комплекс з (N,N,5)-типом координації. І^,М-Коорди-нація лігандів у вказаних сполуках витікає із спектроскопічних та регатеноструктурних даних (мал.22).

ЯМР спектри сполук з ахіральним лігандом (Н3І.8) характеризуються лише одним набором сигналів, тоді як в ПМР спектрі комплексу (п-цимол)їїи(Н2ио)С1 проявляються сигнали обох можливих діастереомерів в співвідношенні 1:1. В розчині комплексу іридію Ср*Іг(Н2І.п)С1 навіть при низьких температурах був знайдений лише один ізомер. Рентгенострукгурний аналіз цієї сполуки дозволив пояснити вказаній феномен: за

рахунок утворення міцного внутрішньомолекулярного водневого містка Між карбонільним та карбоксильним атомами кисню в реакції може утворюватися лише один діастереомер (мал.23). В кристалі сполуки Ср*Іґ(Н2І.п)С1 було .

і Мал.22.Молекулярна структура [сполуки СрЧг(Н21.з)СІ.

Мал.2".Молекуляртіа структура Ср*Іг(Н2Ь!1)С1.

знайдено лише ї^с-діастереоізо-мер, що пояснюється наявним в ' ньому внутрішльомолекулярним водневим зв’язком, який певною мірою фіксує конформацію ліганду в розчині. Тому уТВОрЄННЯ планарного п'ягичленного хелат-ного кеталоциклу є можливим (при Б-конфігурації залишку фенілаланіну) лише при І*ІГ-конфігурації. Протилежна конфігурація (3ІГ) приводила б до стеричного відштовхування між цис-розміщеними Ср*- і бензильною групами. Виходячи з цього можна зробити висновок про регулювання діастереоселективності проходження реакції шляхом утворення внутрішньомолскулярного водневого зв’язку'.

Вихідною речовиною при синтезі цкклопаладованих сполук був АИ-ц.-хлоро-біс[2-(М,М-Аиметилбензиламін-2-С,М)АИПалаАІй(ІІ). Його взаємодія з моноаніонами 2-гідроксиімінокарбонових кислот у водному або метанольному середовищі приводить до утворення нейтральних сполук загального складу [ОРсІ(НЬ)] (О- =

[Ме2І'}СН2СбН4}‘). Розрив хлоридних містків у вихідній сполуці та вигіснення іонів хлору веде до біденгатної ісоординації аніона кислоти через азот оксимної та кисень карбоксильної груп. Додавання надлишкової кількості основи (КаОМе) до внутрішньокомплексних сполук обумовлює іонізацію оксимної групи з утворенням відповідних комплексів аніонного типу. Б ЯМР • спектрах сполук з 2-гідроксиімінокарбонозими кислотами спостерігається лише один набір сигналів, що свідчить про утворення тільки одного геометричного ізомеру, будова якого була встановлена з допомогою ПМР-спектральних досліджень.-Депротонування оксимної групи відображається в найбільшій мірі , на положенні сигналу Н-3 фенільної групи, який зазнас, по-відношенню до відповідного сигналу в спектрі ОРсЦНІ,1) слабопольного зсуву більш ніж на 1 м.ч. Таке його дезекранування може бути викликане лише конусом магнітної анізотропії зв'язку N=0, тобто можна зробити висновок, що окскмна та фенільна група в комплексах знаходяться в цис-положенні. Аналогічна картина спостерігається і у випадку ОРсЦНЬ2).

Взаємодія оксимів пірувіламінокислот з ди-^-хлоро-біс^І'І,И-. диметилбензиламін-2-СІК)дипаладієм(ІІ) проходила з утворенням суміші сполук, розділення яких не було можливим. Лише у випадку оксиму пірувілгліцину був виділений індивідуальний комплекс о -адУ 10Р<ЦН2Іа)]-ЗН20. На відміну від вищеописаних паладійорга-

нічних сполук з 2-гідроксиімшокарбоновимм кислотами та класичних комплексів паладію з оксимами пірувіламінокислот наведена сполука згідно з ЯМР спектрами мас димерну будову.

Будова та властивості комплексних сполук з ізоксазол-, ізоксазолін- та ізоксазолідін-З-карбоновимя кислотами, які мгопіа розглядати як циклічні О-алкіловані 2-гідроксиімшокарбонові кислоти описані в шостому розділі.

При взаємодії НІ.18 з тетрахлоропаладатом натрію в присутності основи утворюється біс-хелатний паладієвпй комплекс, а реакції мсталарганічних [ІгСр'С12]2 та [Яи(д-цимол)С12]2 ведуть з хоропими виходами до відповідних напісендвічевих сполук. їх 14 спектри свідчать про бідентатно-хелатний спосіб координації ліган-да через кисень карбоксильної та азот азометшювої груп. Натвсендвічеві ізоксазолінкарбоксилатні комплекси

Ср*Со(ІД9).і,5СНС13і Ср*1г(І,19) та (п-цимол)Ни(Ц9)-2СНС13 отримані по реакції Ср*Со(СО)12. [Ср*ІгС12]2 або [(р-Суто1)ЯиС1232 з Ш.Ю та стехіометричною кількістю метаколяту натрію. Наявність кількох смуг поглинання в області асиметричних та симетричних коливань карбоксильної групи, а також уширені сигнали в спектрах ПМР плоскоквадратного комплексу Рс1(Ьі9)2-2Н20 можуть вказувати на присутність в сполуці як цііс-, так і траяс-ізомеріо. <^осфорвмісний комплекс паладію характеризується в його >Н-, 13С-та 31Р-ЯМР-спектрах .лише одним набором сигналів. Можна припустити, що такий я-акцептор як триетилфосфін займе в координаційній сфері хіранс-положення до азометинового атома

азоту. Стереогешгість п’ятого положення, в Ні19 та наявність асиметричного атома металу приводить до утворення енантіомерних пар для нашвсендвічевих сполук. Для вказаних комплексів в *Н* та ІЗС-ЯМР спектрах було знайдено по два набори сигналів, згідно з якими кількості діастереомерів відносяться як 1:1. Цікаво при цьому, що кристал комплексу іридію містить лише один із чотирьох можливих

____________________________ізомерів (мал.24). .

Мал.24.Молекулярна будова Як правило, похідні ізоксазолі-

комплексу Ср‘Іг(Ь19)С1 діну синтезуються згідно з реакціями

1,3-диполярного . циклоприєднання

нітронів з різноманітними диполярофілами. При використанні багатих на електрони диполярофілів циклоприєднання протікає регіоселективно з утворенням відповідних 3,5-дизаміщених ізокса-золідінів. Однак стереоселектишіість вказаного процесу дуже часто не може бути названа навіть задовільною.

Комплексні сполуки з дианіонами 2-гідроксиімінокарбонових кислот та іх амідів формально можна розглядати як металзаміщені азометинохсиди (тобто неорганічні нітроїш). Довжини зв’язків та валентні кути, які були знайдені нами в цих комплексах, знаходяться в хорошій відповідності з такими для органічних нітронів. Ми припустили, що комплекси з дианіонами похідних 2-гідроксиімінокарбонових кислот можуть приймати участь в реакціях 1,3-диполярного циклоприєднання з диполярофілами, а комплексна частка буде діяти як регіо- та/або стереорегулятор.

Використання в якості диполярофілу екстремально бідного на електрони тетраціаноетилену (ТЦН) дозволило досить гладко та з хорошим виходом отримати продукт циклоприєднання, який зображений на. схемі. Спектральні характеристики свідчать про те,

що циклоприєднання ТЦЕ здійснилося не через подвійний зв’язок’ С = С, що є найбільш характерним для такого типу реакцій, а через потрійний зв'язок СгМ. Останній також, інколи може виступати в якості диполярофілу. ■ .

Продовжуючи дослідження стосовно регіо- та стерео-селекивного синтезу гетероциклічних органічних сполук на матри-. ці металу ми вивчили реакції 1,3-циклоприєднання нітронів, які є складовою частиною координованої органічної молекули. З цією метою нами були вибрані похідні фероцену. Взаємодія фероценальдегіду з И-заміщеним гідроксиламіном дозволила нам вперше отримати ряд координованих металом нітронів та охарактеризувати їх спектроскопічними методами. Реакції 1,3-диполярного циклоприєднання були проведені при нагріванні нітрона з відповідним диполярофілом на протязі 6-48 годин. Продукти реакції циклоприєднання розділяли та очищали за допомогою колоночної хроматографії.

р т>-^/ —О СЫ

0

ГЧ-Мс.П

Мал.25.Будова продукту 1,3 циклоприєднання Ы-метил-С-феро ценілнітрону та акрилонітрилу.

Взасмодія М-метнл-С-ферсценілнітрона з акрилонітрилом веде до утворе і шя вшслючно 5-заміщеного ізо-ксазолідінового кільця. Висновок про будову продукту циклоприеднання був підтверджений нами за допомогою рентгеноструктурно-го-аналізу 2-метил-З-фероце-ніл-5-ціаноізоксазолідіну (мал.25). Атоми вуглецю С-3 та С-5 мають 5- та И-конфігураЦію, відповідно. Взаємодія К-бєнзил-С-фєроцекілнітрона з акрилонітрилом також веде до утворення лише 5-замііцешос ізоксазолідіїювкх циклііі, причому в процесі синтезу було виділено два ізомери -оранжевий та жовто-оранжевий. Згідно з даними 'ПМР спектроскопії оранжева сполука відповідає 33*,5Я*-ізомерові і складає основну частку. Друга сполука є ЗБ*,55*-ізомером.

На відміну від акрилонітрилу, багатий на електрони диполя-рофіл стирол утворює при реакції 1,3-циклоприєднання з нітронами, які вивчаються, ЗБ\5К*- та 35*,58*-ізомери у співвідношенні 1:1, хоча регіоселектившсть залишається практично 100%-ною.

Результатом реакції фероце-ншгітронів з дизаміщеними дипо-лярофілами с ізоксазолідіновий цикл, який містить три хіральні центри. Нами була вивчена лише одна реакція такого типу, зокрема взаємодія ІМ-метил-С-фороценіл-нітрона з диметиловим ефіром фумарової кислоти. При цьому утворюється лише ‘ один ізомер. Просторове розміщення функціональних груп в цій сполуці було встановлено за допомогою рентгено-струкіурного аналізу

Мал.26.Молекулярна будова димети-лового ефіру 2-метил-З-фероценіл-ізоксазолідш-4,5-АИкарбонової кислоти.

зо

(мал.26). В порівнянні з попередньою структурою стереокон-фігурація 3-го та 5-го положень зворотня, тобто в дій сполуці реалізується 3^,55*-стереоізомер. Складноефірні групи знаходять-ся в транс-положенні одна до одної, так що атом вуглецю С-4 має К*-конфігурацію. .

Розглянутий тип реакцій 1,3-диполярного циклоприєднаннй нітронів може відігравати важливу роль при направленому синтезі поліядерних гетероциклічних систем (схема 2). В зв'язку з цим нами був синтезований нітрон IV, який мас додаткову функціональну групу в складі замісника при атомі азоту та вивчена його взаємодія з акрилонітрилом. Сполука, що утворилася, являє собою, на жаль, суміш трьох діастереомерів. Робота по покращенню діастереомерного виходу в цій реакції та синтезу додаткових циклічних систем продовжується та, згідно з попередніми даними, обіцяє бути успішною.

Відомо, що X = У-Ж системи, в яких центральний атом У має неподілену пару електронів, є потенціальними джерелами 1,3-диполів при врахуванні таутомерної рівноваги між нейтральними V та диполяриими VI частками: '

X=Y—ZH v

X=Y—Z"

™ Н

Такий підхід значно розширяє можливості реакцій 1,3-диполярного циклоприєднання з утворенням ізоксазолідінів.

Використовуючи що концепцію утворення ізоксазолідінів та продовжуючи дослідження процесів регіо- та стереоселективного синтезу останніх на матриці металу, ми провели дослідження реакційної здатності оксимів, які є складового часткою координованих органічних молекул. Об'єктом дослідження був взятий фероцен-альдоксим (схема 3).______________________________________________

CN

Ч. і.

Схема 3 •

В процесі вивчення взаємодії фероценальдоксиму з акрилонітрилом було встановлено, що сия-ізомер оксиму вступає в реакцію набагато швидше. При цьому вдалося з відносно високим виходом (*50%) виділити проміжний продукт в реакції цикло-приєднання, яким виявився N - (2-ціаноетил) -С-фероценілнітрон. Такий факт дозволяє нам зробити висновок про те, що першою

стадією у взаємодії оксимів з диполярофіламн є приєднання по Міхаелю, а друга стадія повинна відображати власне процес циклоприєднання утвореного штрона з надлишком диполярофіла. Дійсно, більш тривале нагрівання реакційної суміші фероценальд-оксиму з акрилонітрилом веде до утворення продукту 1,3-диполя-рного циклоприєднання із співвідношенням нітрон : диполярофіл = 1:2. За допомогою колонкової хроматографії нам вдалося виділити в індивідуальному стані лише один з можливих ізомерів, зокрема ізомер з СИ-замісником у п'ятому положенні. Основна ж частина продукту циклоконденсації (>60%) являє собою суміш 4-заміщених ізомерів, на що однозначно вказують ЯМР спектри виділеної речовини. .

. Біологічна ' активність комплексних сполук на основі 2-гідроксиімінокарбонових кислот та їх похідних представлена в сьомому розділі. Дослідження загальної токсичності показало, що 2-гідроксиімінопротонова кислота і її солі відносяться до класу малотоксичних сполук для теплокровних тварин (ЛДю=600-1000 мг/кг живої ваги). При досить низькій токсичності деякі координаційні сполуки у незначних концентраціях виявилися активними у відношенні до вірусів герпесу, вісповакцини, класичної чуми птахів, везикулярного стоматиту, венесуельського енцефаломіеліту коней ЕСНО-6. Експерименти показали, що практично усі досліджувані солі проявили ангавірусну активність; при цьому треба відмітити здатність 2-гідроксиіміноцротонату нікелю уже при концентрації 6 мг/л більш ніж вдвоє подавляти розвиток вірусу вісповакцини у порівнянні з контролем.

Нематоцидна активність синтезованих сполук вивчалась в умовах лабораторних і вегетаційних дослідів. У якості тесг-об’єкгів при оціненні активності у грунті використовували галові нематоди, а у Лабораторних дослідах - рисовий афеленхоїд, стеблеву нематоду' картоплі і люцернову цистообразну нематоду. Наприклад,. ефективність використання 2п(НЬ1)2-2Н20 проти галових нематод складала до 36% зниження галоутворення по відношенню до контролю. Нематоцидна активгйсть цієї ж сполуки проти інших нематод суттєво вища і практично не поступається таким препаратам як етафос і гетерофос. .

2-гідроксиімшопротонати магнію і кобальту виявилися високоактивними у якості' добавок до поживного середовища у процесах біосинтезу антибіотиків. Результати дослідження

ефективності сполук Mg(HL')2 і Co(HL1)2‘2H20 у якості стимуляторів біосинтезу антибіотика тілозшгу показали, що введення комплексів у культурально середовище веде до збільшенім концентрації антибіотика по відношенню до контролю до 18% для сполук кобальту і до 50% для сполук магнію (отримані результати захищені авторськими свідоцтвами). •

Рістстимулююча дія комплексів металів з 2-гідроксиіміно-карбоновими кислотами була виявлена на прикладі впливу 2-гідроксиімінопротонату заліза на ріст культури пекінська капуста. При проведенні експериментів цитрат- заліза у стандартному поживному розчині Журавського був замінений 2-гідрокстміно-пропіонатом заліза(ІІ) у тій же концентрації. Результати дослідів показали, що вказана заміна за той же часовий інтервал дає можливість досягнути 30%-го збільшення біомаси при двократному зниженні концентрації сполук заліза. '

Вивчення аналептичної активності оксимів пірувіл амінокислот показало, що названий клас сполук має виражену стимулюючу дію на центральну нервову систему. Вони скорочують барбітуровий сон в 1,2-1,4 рази в порівнянні з контролем та проявляють активність, яка майже дорівнює такій для еталонного медпрепарату кофеїн-бензоату натрію. ■

Оксими пірувіламінокислот, які вивчались, а також деякі аніонні комплекси кобальту(ІІІ) та міді(ІІ) на їх основі були також досліджені як речовини, що впливають на системний артеріальний тиск. Було встановлено, що на 60 хвилину вони знижують системний артеріальний, тиск в 1,5 рази ефективніше, ніж лікарський препарат теобромін. Найвищу активність' серед оксимів пірувіл-амінокислот проявив оксим пірувіл-Ь-метіоніну.

Ряд аніонних комплексів кобальту(ИІ) також мають виражену гіпотензивну активність. При цьому слід зазначити, що виявлений гіпотензивний ефект для комплексів помітно перевищує такий для "вільних" лігандів. Вивчені комплекси перевершують по дії еталонний препарат теобромін в 1,1-1,6 рази на ЗО хвилину і в 1,3-

1,9 рази на 60 хвилину, а також перевищують по дії "вільні" оксими в 1,1-1,6 рази. Очевидно в розглянутих випадках має місце підсилення біоактивності лігандів за рахунок їх координації іонами металів. Враховуючи, що в складі вивчених комплексів міститься значна кількість "баластних" сольватних молекул.води та катіонів лужних металів, sod, очевидно, не дають ніякого внеску в

підсилення біологічної активності, можна вважати, що ефективна гіпотензивна дія комплексних аніонів значно вища. Слід зазначити, • що вивчені сполуки. характеризуються досить низькою токсичністю; їх ЛД50 знаходиться в межах 1800-2200 мг/кг. . •

Таким чином, вказані сполуки можна розглядати як перспективні для створення ефективних медпрепаратів для лікування серцево-судинних захворювань!

ВИСНОВКИ

1.Сформульований новий напрямок в координаційній хімії - 2-гідроксиімінокарбонозі кислоти і їх похідні як перспективний клас лігандів в біонеоргашчній хімії.

2.Проведено дослідження будови та координаційно-хімічних властивостей широкого ряду 2-гідроксиімінокарбонових кислот, їх амідів та оксимів пірувіламінокислот:

-на підставі ЯМР спектральних та рештенострукгурних досліджень було встановлено, що в розчинах та. кристалічному стані оксимиа група знаходиться в анти-положенні до карбоксильної або амідної; вивчена конформаційна рухливість лігандів у розчинах та встановлена переважна конформація у розчині оксиму пірувіл-L-аланіну.

-методом ренітеноструктурного аналізу встановлена будова 2-гідроксиімінопрошонової кислоти, її аміду, оксимів пірувілгліцину та його ' калійної солі, оксимів шрувіл-L-аланіну і пірувіл-L-метіоніну. В кристалах аміду 2-гідроксиімшопрошонової кислота та. оксиму пірувіл-L-аланіну має місце контактна конформерія.

3.Вивчена взаємодія 2-гідроксиімінокарбонових кислот з рядом s-, р та d-металів. Синтезовано біля 100 нових координаційних сполук нейтрального та аніонного типів, їх будова досліджена спектральними та ренітеноструктурним (десять сполук) методами. Для синтезу внутрішньокомплексних сполук d-металів з нестабільною у вільному стані 2-гідррксиімінооцтовою кислотою успішно використаний метод генерування останньої in situ. Методом парамагнітних добавок показано, що першою стадією взаємодії іонів металів з кислотами є депротонування карбоксильної групи та її координація. Встановлено, що°

-координація органічних кислот, супроводжуючись депротону-ванням карбоксильної групи, здійснюється через азот оксимної та кисень карбоксильної груп; остання може виступати як місткова група між двома комплексними частками;

-14 спектри дають можливість для ' розпізнавання г'іутрішньокомплексного водневого зв’язку О...Н-О; .

-в розчинах комплексів, які містять тіосечовину, виявлені ізомери, що відрізняються системою внутрішньсмолекулярних водневих зв'язків;

. -природа бічного ланцюга кислоти впливає на співвідношення • mer- та fac-ізомерів при утворенні аніошшх трис-лігандіпгх комплексів кобальту(ІІІ). Більш об'ємний радикал веде до переважного утворення тег-ізомерів.

5.Досліджено реакції комплексоутворення міді(ІІ), нікелю(ІІ) та паладію (II) з оксимами пірувіламідів. В індивідуальному стані виділено біля 40 нових комплексів на їх основі. Проведено рентгено-структурний аналіз трьох координаційних сполук. Показано, що

-оксими пірувіламідів можуть виступати як нейтральні, моно-чи двічідепротоноваїїі частки. В залежності від природи металу депротонування в першу чергу проходить по оксимній (мідь, нікель) або по амідній (паладій) групах; в останньому випадку координація ліганда здійснюється через атоми азоту амідної та оксимної груд, тоді як в першому - через амідний кисень та оксимний азот;

-вказані ліганди займають, як правило, екваторіальну площину комплексу, а у випадку комплексів міді(ІІ) оксим пірувіламіду може утворювати додаткові аксіальні контакти sac через атоми кисню оксимної та амідної груп так і через атоми азоту та кисню амідного угрупування, що може бути визначене як "контактна" ізомерія;

6. Вивчені особливості поведінки оксимів .пірувіламінокислот п відношенню до елементів Зсі-ряду та паладію і платини. Синтезовано біля 60 нових координаційних сполук катіонного, внутрішньо-комплексного та аніонного типів за участю вказаних лігандів. Виконано рентгеноструктурний аналіз чотирьох комплексів. Встановлено, що

-ступінь депротонування кислот та заряд комплексних часток визначається природою металу та умовами синтезу. У сполуках катіонного та внутрішньокомплексного типу ліганди координуються через оксимний азот і пептидний кисень, а карбоксильна група при цьому може утворювати місткові зв'язки; утворення аніонних комплексів веде до депротонування амідної групи і її координації через азот; в останньому випадку можуть утворюватися два суміжних п’ятичленних металоцикли;

-іонізація пептидної груші в присутності іонів міді (II) та паладію (II) чи платини(ІІ) відбувається вже у слабокислих розчинах;

-взаємодія внутрішньокомплексних сполук кобальту(ІІ) з киснем повітря у лужних розчинах супроводжується окисненням центрального атома до тривалентного стану та утворенням стійких аніонних комплексів; дисоціація пептидного та оксимного протонів при цьому має кооперативний характер; '

• 36

-у водно-метанольних розчинах аніонних комплексів нікелю(ІІ) з лксимом пірувілгліцину проходить деструкція ліганда на матридкметалу; у випадку відповідних паладієвих комплексів вказане явище не спостерігається;

, -оксими пірувіламінокислот стабілізують для нікелю ступінь окиснення +3; ,

7.Вивчена взаємодія 2-гідроксиімінокарбонових кислот та їх циклічних похідних, оксимів пірувіламідів і оксимів пірувіламіно-кислот з рядом металорганічних сполук кобальту(III), іридію(ІІІ)І рутенію (II) та паладію (II). Будова шести комплексів визначена за допомогою рєнтгеноструктурного аналізу. Встановлено, що швидкість утворення 2-гідроксиімінокарбонових кислот на матриці пентаметилцнклопенгадієнільного комплексу кобальту(ІІІ) суттєво залежить від природи бічного замісника 2-кетокарбонової кислоти. Показано, що

-2-гідроксиімінокарбонові кислоти координуються через кисень карбоксильної та азот оксимної іруп;

-при взаємодії оксимів пірувіламідів із сполуками рутенію та іридію депротонузання зазнає в першу чергу амідна група, тоді як у випадку кобальту іонізується оксимна Група, що пояснюється більш "жорстким” характером останнього;

-оксими пірувіламінокислот в реакціях з комплексами рутенію та іридію відщеплюють пептидний водень і координуються через оксимний та амідний азот; карбоксильна група при цьому знаходиться в протонованому стані. Встановлено факт стереорегу-лювання реакцій комплексоутворення за рахунок внутрішньомо-лекулярного водневого зв’язку; '

-депротонування оксимних груп в складі металорганічних сполук веде до значного перерозподілу електронної густини по лігандах, так що зв'язок N-0 стає суттєво коротшим за зв'язок С = И.

8.Виходячи із спектральних та рештєноструктурних даних запропоновано розглядати металорганічні сполуки з депротонова-ною оксимною групою як металзаміщені азометиноксиди (неорганічні нітрони). Це підтверджено проведенням реакцій 1,3-диполяр-ного циклоприєднання деяких із синтезованих комплексів з диполя-рофілами.

9.3 метою синтезу похідних ізоксазолідіну як циклічного похідного 2-іідроксиамінокарббнових кислот вивчено реакції 1,3-диполярного циклоприєднання ряду диполярофілів з вперше виділеними та охарактеризованими фероценілнітронами. Показано, що фероценільна матриця веде до високої регіоселективності і є хорошим стереорегулятором у вказаних реакціях циклоприєднання. Будова двох продуктів циклоприєднання підтверджена рентгено-^руктурним аналізом.

.37 .

ІО.Оксимна група, яка знаходиться в некоординованому стані, за рахунок таутомерних процесів також може вступати в реакції

1,3-дшіолярного цшслоприєднання, що було показано на прикладі оксиму формілфероцеку. Встановлено, що першою стадією процесу є приєднання дилолярофілу за реакцією Міхаеля.

11.При низькій токсичності деякі координаційні сполуки на основі 2-гідроксиімінокарбонових кислот у незначних концентраціях виявилися активними у відношенні до ряду вірусів, проявили нематоцидну та рістрегулюючу активність. 2-гідрокскімшопропіо-нати магнію і кобальту виявилися високоактивними у якості добавок до поживного середовища у процесах біосинтезу антибіотиків. Встановлено, що оксими пірувіламінокислот мають виражену стимулюючу дію на центральну нервову систему. Оксими пірувіламінокислот, а також деякі аніонні комплекси кобальту(ІІІ) та міді (II) на їх основі впливають на системний артеріальний тиск і проявляють гіпотензивну активність. Отже вказані сполуки можуть бути використані при створенні ефективних медпрепаратів.

Основний зміст роботи викладений у публікаціях:

1. Лампека. Р.Д., Скопенко В.В., Слива Т.Ю. Хенниг X. 2-Оксимино-

3-фенилпропионаты некоторых металлов // Укр. хим. журн. - 1988.-т.54. -Ы 7, С.675-678. .

2 Лампека Р.Д., Дворкин АА, Симонов Ю.А, Фрицкий И.О., Скопенко В.В. Рентгеноструктурное и ИК-спектралъное исследование оксима пирувилглицина // Укр. хим. журн.- 1989.- т.55. - N 5.

- С.458-461.

3.Лампека Р.Д., Слива Т.Ю., Скопенко В.В. Изучение строения 2-

оксиминокарбоновых кислот в неводных растворах методом спектроскопии ЯМР // Ж. общ. химии,- 1989,- т.59,- N 6,- С.1252-1256. - ' .

4.Симонов Ю.А, Слива Т.Ю., Мазус М.Д., Дворкин АА, Лампека Р.Д. Синтез и строение комплексов меди(Н) с 2-оксиминопропио-новой кислотой // Ж. неорган. химии.-1989.-т.34.-Н 4.-С.873-876.

5.Дворкин А.А, Симонов Ю.А, Слива Т.Ю., Лампека Р.Д., Мазус М.Д., Скопенко В.В., Малиновский Т.И. Необычный двухъядерный раэнолигандный комплекс никеля(II) с 2-оксиминопропионовой кислотой // Ж. неорган. химии.-1989.-т.34.-И 10.-С.2582-2586.

6.Дворкин АА, Фрицкий И.О., Симонов Ю.А, Лемпека Р.Д., Мазус М.Д., Малиновский Т.И. Кристаллическая и молекулярная структура оксима пнрувил-Ь-аланина // Докл. АН СССР.-1990.-T.310.-N

1.-С.87-90.

7.Скопенко В.В., Лампека Р.Д., Фрицкий И.О. Координационные полимеры кобальта(Н), никеля(Н), меди(И) и цинка(II) с оксимами пирувиламинокислог // Докл. АН CCCP.-1990.-t.312.-N 1.-С.123-128.

8.Двсркин А.А., Симонов Ю.А., Скопенко В.В., Фрицкий И.О.,

Лампека Р.Д. Строение охсима пирувил-L-метионина // Докл. АН СССР.-1990.-т.313.-N 1.-С.98-101. . .

9.Лампека Р.Д, Гюнтер X. Двумерная корреляция химических сдвигов гетероядер в парамагнитных комплексах: первая регистрация // Укр. хим. журн.-1990.-т.56,-Н 3.-С.332-334.

10.Скопенко В.В., фрицкий И.О., Лампека Р.Д., Жмурко О.А Раз-

нолигандные комплексы кобальта(И) и цинка с оксимами пирувил-аминокислот и пиридином//Докл.АН УССР,Сер.Б.-1990.-N6.-C.59-63. И.Скопенко В.В., Лампека Р.Д., Слива Т.Ю., Стахов ДА. 2-Оксими-нопропионаты некоторых металлов//Укр.хим.журн.-1990.-т.56.^ 7.-С.675-678. _,

12.Лампека Р.Д., Слива Т.Ю., Скопенко В.В. Конформации 2-окс-иминопропионовой и 2-оксимино-3-фенилпрспионовой кислот // Укр.хим.журн.-1990.-т.56.-Н 10.-C.1023-1027.

13.Скоиенко В.В., Слива Т.Ю., Симонов IO.A, Дворкин АА, Мйзус М.Д., Лампека Р.Д., Малиновский Т.И. Структура комплекса марганца (II) с 2-оксиминопропионовой кислотой // Ж. неорган.

.химии.-1990.-т.34.-N 7.-С.1743-1747.

14.Лампека Р.Д., Фрицкий И.О. Взаимодействие пирувиламинокис-лот с протонодопорными растворителями // Биоорган, химия.-

1990. -т. 16. -N 11. -С. 1653- .1656.

15.Слива Т.Ю., Симонов Ю.А, Лампека Р.Д., Дворкин А.А., Мазус

М. Д. Кристаллическая и молекулярная структуры.

PyHlCH3C(NOH)COO)-CH3C(NOH)COOH // Ж. струкг. химии. -

1991.-т.32.-N 3.-С.138-140.

16.Слива Т.Ю., Лампека Р.Д., Уэакбергенова З.Д., Амирханов В.М., Жумабаев АЖ. Анионные 2-оксиминокарбоксилаты некоторых металлов // Укр. хим. журнал.-1991.-т.57.-N 9.-С.904-907.

17.Симонов Ю.А, Дворкин АА, Малиновский Т.И., Губина E.EI,.

Лампека Р.Д, Фрицкий И.О. Кристаллическая структура оксима пирувиламида // Изв. АН Респ. Молдова.-1992.-т.1,- N 7.-С.16-19. ■

18.Слива Т.Ю., Лампека Р.Д, Владыко Г.В., Бореко Е.И., Короб-ченко Л.В. 2-оксиминокарбоксилаты некоторых металлов и их противовирусная активность // Хий. фарм. журн.-1992.-Ы 26.- С.56-58.

19.Lampeka R.D., Fiitsky I.O., Iskenderov T.’S. Conformational analysis of pynivyl-L-alanine oxime IIJ.Mol. Struct.-3992,-v.273.-P.243-247.

20.Кравцов B.X., Реброва O.H,, Симонов Ю.А., Лампека Р.Д., Фриц-кий И.О.. Строение Ы-(2-оксж-1инопропионил)глмцината калия "// Ж. неорган. xkmhh.-1992.-t.37.-N 7.:С.1469-1473.

20.Скопенко В.В., Фрицкий И.О., Ломпока Р.Д., Искендеров Т.С.

Синтез и свойства комплексных соединений кобальта(И), никеля и цинка с оксимами пирувиламикокислот // Ж. неорган. химии.-1993.-т. 38. -N 11.-С.1827-1831. .

21.Кравцов В.Х., Симонов Ю.А, Скопенко В.В., Фрицкий И.О., Лампека Р.Д., Малиновский Т.И.. Строение и свойства разноли-гандных комплексов меди(И) с оксимами пирувиламинокислот и Гофидином // Ж. неорган. химии.-1993.-t.38.-N 12.-С.1981-1987.

22.Fritskii I.O., Lampeka R.D., Skopenko V.V., Simonov Yu.A, Dvorkin A.A.,

Malinovsky T.I.. Synthesis, structure and charokterisclion of trisodium bis[N-(2-oxmimopropionyl)g2yci]iato(3-)-0>N,N']cobaltate(HI) nonahydrate // Z. Natur-forsch.-1993.-Bd.48b.-S.270-276. .

23.Fritskii I.O., Lampeka R.D., Kravtsov V.Kh., Simonov Yu.A. Structure of

ca&«a-poly[tris(pyridine)copper-n-{N-2-hydroxyiminopropionyl)-L-methionina-to(l-)-0",N',0}] nitrate ethanol solvate // Acta CrystaUogr.-1993.-C49.-P.1041-1044. •

24.Lampeka R.D., Uzakbergenova Z.D., Skopenko V.V.. Spectroscopic mid X-ray investigation of cobalt(III) complexes with 2-oximinocarboxylic acids. // Z. Naturforsch.-1993.-Bd.48b.-S.409-417.

25.Лампека Р.Д., Слива Т.Ю., Скопенко В.В. Разнолигандные 2-оксиминохарбоксилаты марганца(Н), никеля(И), меди(И) и цинка // Укр. хим. журн.-1993,-т.59.-Н 1.-С.З-8.

26.Lampeka R.D., Dudarenko N.M., Skopenko V.V.. Trans-bis(2-hydroxyirninopropionato-N,0)dimethanolnickel(II) . dimethanol solvate, [№{СНзС(ЫОН)СОО)2(СНзОН)2] 2CH3OH // Acta Crystallogr.-1994.-C50.-P.706-708.

27.Lampeka R., Bergs R., Kramer R., Polbom K., Beck W. Metaflkomlexe mit biologisch wichtigen Liganden, LXIX. Halbsandwichkomplexe von Cobalt(III), Rhodmm(III), Iridium(lll) und Ruthenium(II) mit Anionen von ct-Hydroxyinvmosauren II Z.Nalurforsch. -1994. -Bd.49b.-S.225-232.

28.Bergs R_, Lampeka R., Robl Ch., Beck W.. Metallkomlexe mit biologisch wichtigen Liganden, LXXII. Halbsandwichkomplexe von Iridium(IlI) und Ruthenium(II) mit Dianionen von a-Hydroxyiminosauren // Z.Naturforsch.-1994.-Bd.49b.-S.483-488.

29.Скопенко В.В., Фрицкий И.О., Лампека Р.Д. Электронное

строение и свойства анионных комплексов кобальта(Ш) с оксимами пирувиламинокислот И Ж. неорган. химии.-1994.-т.39.-N

9.-С.1478-1482. •

30.Лампека Р.Д., Искендеров Т.С., Скопенко В.В., Фрицкий И.О.

Комплексы никеля(Н), содержащие оксим пирувил-Ь-аспарапшовой кислоты // Ж. неорган. химии.-1994.-t.39.-N 9.-С.968-970. .

31.Фрицкий И.О., Лампека Р.Д, Скопенко В.В., Симонов Ю.А, Дворкин А.А Строение координационных полимеров марга1ща{И) с

оксимами пирувиламинокислот // Ж, неорган. химии.-1994.-т.39.-N

5.-С.805-810.

32.Симонов Ю.А, Кравцов В.Х., Фрицкий И.О., Губина Е.Е.,

Лампека Р.Д., Искендеров Т.С., Жумабаев АЖ. Кристаллическая структура анионного комплекса меди (II) с оксимом пир увил амида. // Координац. химия.-1995.-т.21.-№ 5.-С.407-412. ■

33.Ьашрека R.( Bergs R., Fernandez de Bobadffla R., Polbom K., Mihan Sh., Beck W. Metallkomlexe mit biologisch wichtigen Liganden, LXXVI. Halb-sandwichkomplexe von Cobalt(III), Iridium(III) und Ruthenium(II) mit Amiden von a-Hydroxyiminosauren// J. Organomet. Chem.-I995.-v.491.-P.203-214.

34.Lampeka R.( Wanjek H., Beck W. Metallkomlexe mit biologisch wichtigen Liganden, LXXXIII. Palladium(II)- und Platin(II)-Komplexe mit 2-Hydroxyimi-nocaxboxylaten und ihien Deiivaten IIZ. 'Nalvnforscli.-1996.-Bd.51b.-S.574-580.

35.Lampeka R., Mihan Sh., Beck W. Metallkomlexe mit biologisch wichtigen Liganden, LXXXV. Koordinaiionsverbindungen von Cobalt(III), Iridium(III) Ruthenium(II) und Palladium(II) mit Isoxazol- und Isoxazolin-3-carboxylaten // Z. Naturforsch.-1996.-Bd.51b.-S.581-587.

36.Лампека P.Д., Слива Т.Ю. Комплексные соединения некоторых

переходных металлов с 2-оксимино-З-фенилпропионовой кислотой // Тез. докл. IX Укр. республ. конф. по неорган. химии, Ужгород, 1986, с.128. . •

37.Голуб АА, Лампека Р.Д, Слива Т.Ю., Морозова Л.Н. ЭПР-спектроскопическое изучение комплексов меди(П) с оксимино-аналогами аланина и фенилаланина. Тез. докл. IV Всес. совещ. “Спектроскопия коорд. соедин.",Краснодар, 1986, с.159.

38.Лампека Р.Д., Слива Т.Ю. ЯМР-спекгроскопическое исследова-.

ние строения 2-оксиминокарбоновых кислот в неводных растворах // Тез. докл. V Всес. совещ. "Спектроскопия коорд. соединений", Краснодар, 1988, с. 139. . •

39.MaIinovsky T.I,.Masus M.D., Dvorkin АА, Simonov Yu.A, Skopenko V.V.,. Lampeka R.D., Sliva T.Yu. Structure of Coordination Compounds with Containing Oxime Group Ligands // X Europ.Crystallogr.Meeting, 1988, Wien, in • "Z.fur Kiystallography" 1988, v.185, p.356.

40.Скопенко В.В.,Фрицкий И.О., Лампека Р.Д. Исследование комплексообразующих свойств оксимов некоторых пирувиламино-кислот // Тез. докл. IV Всесоюз. совещ. "Проблемы сольват, и комплексообр. в растворах", Иваново, 1989, с.277.

41.Dvorkin АА, Simonov Yu.A, Malinovsky T.I., Lampeka R.D., Fritsky I.O., Skopenko V.V. Structure of pyruvilamino acid oximes // Xl European . Ciystallographic Meeting, Collected Absracts, Moscow, USSR, 1989, V.2, p.220.

42.Скопенко B.B., Лампека P.Д., Слива Т.Ю., Фрицкий И.О. ИК-спектральный критерий координации оксимсодержащих лигандов

//Тез. докл. XII Всесоюз. совещ. "Применение колебат. спектров к исслед. кеорган. и коорд. соединений", Минск, 1989, с, 140.

43.Скопенко В.В., Фрицкий И.О., Лампека Р.Д., Симонов Ю.А., Дворкин А.А, Мазус М.Д., Малиновский Т.И. Комплексы кобальта(Ш) с оксимами некоторых пирувиламинокислот // Тез. докл. XVII Всес. Чугаев. совещ. по химии комплексных соед., Минск, 1990, с.612.

44.Лампека Р.Д., Слива Т.Ю., Скопенко В.В. ЯМР спектральное изучение спинового состояния комплексов никеля(Н) // Тез. докл.

VI Всес. совещ. "Спектроскопия коорд. соед." Краснодар, 1990, с.96.

45.Симонов Ю.А., Дворкин АЛ, Кравцов В.Х., Лампека Р.Д, Фрицкий И.О. Особенности координирования оксимов .' пирувиламинокислот к переходным металлам // Тез. докл. X Всес. Совещ. "Физ. методы в коорд.химии", Кишинев, 1990, с.280.

46.Симонов Ю.А, Дворкин АА, Кравцов В.Х., Реброва О.Н., Лампека Р.Д., Фрицкий И.О., Скопенко В.В. Строение оксимов пирувиламинокислот и их конформационные изменения при комплексообразовании // Тез. докл. IV Всес. совещ. по органической кристаллохимии, Киев, 1991, с.161.

47.Лампека Р.Д., Узакбергенова З.Д., Русанов Э.Б. Разнолигандные комплексы кобальта(Ш) с оксимами 2-кетокислот // Тез. докл. VI Совещ. по кристаллохимии неорг. и коорд. соед., Львов, 1992, с,39.

48.Lampeka R.D, Fritsky I.О., Sliva T.Yu. Oximinoanalogs of amino acid and

p ptides as ligands It 12th. Summer school on Coordination Chemistry, Karpacz, Poland, 1993. Book of abstracts, p.90. •

49.Fritsky I.O., Lampeka R.D., Shva T.Yu. Bioactivity of 3d- and s- metal complexes based on hydroxyimono anaalogues of amino acids and dipeptides II ESF Workshop "Impact of non-platinum metal ions on drugs, chemotherapeutics and related compounds, Wroclaw-Karpacz, Poland, 1993. Book of abstracts, p.83.

50.Lampeka R., Bergs R., Beck W. Halbsandwichkomplexe von Cobalt(III), Iridium(III) und Ruthenium(II) mit 2-Hydroxyiminocarboxylaten und ihren Derivaten // JOM Conference, Munich, Germany, 1993, Book of abstracts, p.62.

51.I.O.Fritsky, R.D.Lampeka. Physiological activity of pyruvylamino acid oximes and their anionic complexes with 3d-metals II EUROBIC II. Metal ions in biological systems, Florence, Italy, 1994. Book of abstracts, p.131.

52.Lempeka R„ Wanjek H., Beck W. Palladium(II) & platinum(II) complexes containing 2-hydroxyimino acid derivatives // 7th International Conference on Bioinorganic Chemistry, Lubeck, Germany, 1995, Book of distracts, p.261.

53.Скопенко B.B., Лампека Р.Д, Слива Т.Ю., Шишков Ю.И. 2-

Оксиминопропионат магния, проявлящий свойства стимулятора биосинтеза антибиотика тилозина и способ его получения. Ас.1515644. . . - •

. 42

54.Скопенко В.В., Слива Т.Ю., Кокозей В.Н., Лампека Р.Д.,

Синкевич АВ., Шшдков Ю.И. 2-оксиминопропионат кобальта(И) ■ дигидрат в качестве стимулятора биосинтеза антибиотика тилозина и способ его получения. Ас. 1637275, .

55.Бучацкий Л.ГІ, Филенко О.М., Кутовой АИ., Лампека Р.Д.

Способ определения ангииридовирусной активности химических соединений. Ас. 1721507. .

56.Скопенко В.В., Лукьянчиков М.С., Ивашев М.Н., Фрицкий И.О., Васильев С.А, Лампека Р.Д. Оксим пирувил-Ь-аланина, обладающий гипотензивным действием. Ас. 1743151.

АННОТАЦИЯ

Лампека Р.Д. Координационно-химические свойства оксимной группы в структурных аналогах аминокарбоновых кислот и дипептидов. Диссертация на соискание ученой степени доктора химических наук по специальности 02.00.01. - неорганическая химия. Киевский университет им.Т.Г.Шевченко, Киев, 1996. Работа посвящена изучению особенностей молекулярного строения, кристаллической структуры и биологической активности координационных и металлорганическнх соединений s-, р- и d-металлов с 2-гидроксиминокарбоновими кислотами и их амидами, оксимами пирувиламинокислот, производными изоксазола, изоксазолина и изоксазолидина. Изучены реакции 1,3-диполярного циклоприсоединения координированной и "свободной" оксимной группы.

. SUMMARY .

Lnmpekn R.D. Coordination-chemical properties of the oximc group in structural analogous of amino carboxylic acids and dipeptides. Thesis on degree of Doctor of science in chemistry by speciality 02.00.01 - inorganic chemistry, Taras Shevchenko University, Kiev, 1996. The thesis is devoted to investigation of molecular and crystal structures and biological activity of coordination and-metollorganic compounds of s-, p-, d-metals -with 2-hydroxyunmo carboxylic adds and their amides, pyruvoylamino acid oximes, isoxazole, isoxazoline and isoxazolidine derivatives. The 1,3-dipolare cycloaddition reactions of coordinated and noncoordinaied oxime grour are studied.

КЛЮЧОВІ СЛОВА 2-гідроксиімінокарбонові кислоти, оксими пірувіламінокислот, комплекси, металорганічні сполуки, спектроскопія ЯМР, кристалічна та молекулярна структура, реакції 1,3-диполярного циклоприєднання. •