Эффекты специфической сольватации в реакциях озонас органическиии соединениями тема автореферата и диссертации по химии, 02.00.03 ВАК РФ

V гі А

\ з О'сО '•

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ' ІНСТИТУТ Ф1ВИКО-ОРГА1ПЧНОЇ ХІМІЇ ТА ВУГЛЕХІМІЇ

їм. л.м.жгвшшнкл

На правах рукопис?

СКМЕНШ Тетяна Миколаївна

ЕФЕКТИ СПЕЦИФІЧНОЇ СОЛЬВАТАЦІЇ В РЕАКЦІЯХ ОЗОНУ З ОРГАНІЧНИМИ СПОЛУКАМИ

03.00.03 Органічна хіта

АВТОРЕФЕРАТ ДИСЕРТАЦІЇ на здобуття наукового ступеня кандидата хішчних наук

Донецьк - 1996

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Сєвєродонецькому технологічному шсти туті Східноукраїнського державного університету Майстерства освіти України

Провідна організація - Донецький державний університет

на засіданні спеціалізованої вченої рада К. 016.1*1.01 в Інституті фізико-органічної хіми та вуглехімії іц.Л.м.литеи-ненка НЛН України /340114, м.Донецьк, вул.Р.Люксембург, ?0/.

З дисертацією можна ознаиоиитися у бібліотеці іястетуту фізико-органічної хшн та вуглехімії іц.Л.М.Литвднепка йШ України /340114, «.Донецьк, вул.Р.Люксембург, 70/.

Автореферат розісланий 199^р.

Науковий керівник

доктор хіиічних наук, професор 'ЯШМО М.Ф.

Офіційні опоненти

доктор хімічних наук, професор ВИС0ЦЫШИ Ю.Б. кандидат хімічних наук, с.н.с. ТИЦЫШИ Г.Д.

Захист

Вчений секретар спеціалізованої вченої рада, кандидат хімічних наук, . старший науковий співробітник ' .. ) о.М.ШЕНДРИК.

ЛКТУ ЛІГЬШ СТЪ ПРОБЛЕМІ!. Окислення ненасичених вуглеводнів та інших органічних сполук озоном - один з важливих шляхів синтезу карйоиильних сполук та кислот. Ці синтези, які реалізуються у неполярних розчинниках, протікають за механізмом 1,3 -приєднання озону по ненасичених зв'язках з подальшим перетворенням озонидів чи іншії перекислих сполук під дією розчинників, окислювачів та відновлювачів» В останні роки знайдені реакції озону нового тішу - реакції переносу атома кисню від озону до органічних субстратів, які протікають у полярних органічних та мінеральних розчинниках* наприклад* реакції Н-оксидуван-ня гомологів піридину. Разом з тта изхаш зи впливу властапос-тей розчішішків на ці реакції практично не розглядався. У зв’язку з цим, пошук та розробка теоретичних основ нових напрямків реакцій, які засновані иа ефектах сольватації, зокрема реакцій переносу атоиа кисню, чому присвячоиз цл робота, иають теоретичний та прйкткпішй іктерос,

Робота виконувалась у ранках координаційного плану НАН України (Постанова Президії АН УРСР ЯЙЗ? ВІД 05.12.1984р., тема

і

2.3.3.7); плану науково-досл1днкх робіт Міністерства освіта України (Наказ Мінвузу УРСР від 21.03.91р., теыа ДБ-2).

МЕТА РОБОТИ

1. Експериментальне та ооретичие дослідження фгг.чко-хіиічних властивостей озону в розчинах.

2. Вивчення механізмів впливу розчинників на шляхи реакцій озону з органічними сполуками.

3. Пошук нових реакцій озону з органічними сполукаті, зокрема реакцій переносу атом*в кисне від озону до субстрату.

НАУКОВА НОВИЗІІА. Наведений аналіз літературних та. отриманих автором експериментальних даних про дів розчинників на стан озону в розчинах; у методі МЧНДП/3 та нееипіричюш мето-

доы у базисі 4-310(а,р) з врахуванням електронної кореляції за теорією збурення Меллера-Плессета четвертого порядку (МР4) дана оцінка можливості г і дратування протонування озону у водних та сірчанокислих розчинах. Показано, що _процеси гідрату-

і .

вання і протонування озону можуть ^¡гтево вшшвати на його хімічну поведінку у реакціях з органічними субстратами. На прикладі малеїнової кислоти вперше.показано, що при озонуванні алкенів з елактроноакцепторшши групами у воді, та інших розчинниках з високими акцепторшши властивостями, може спостерігатися елоксидування подвійного зв'язку; знайдені нові реакції деяких гетаренів у водних розчинах - Н-оксидування ізохіноліну, гідроксилювання хіноліну, індазолу та Оензотриазолу. Визнано, що роль розчинника у цих системах може полягати в стабілізації перехідного стану за рахунок утворення водних зв'язків міх розчинником та озоном. Висловлена гіпотеза, що у сірчаній кислоті (95-100%) відбувається протонування озону; основним напрямком його реакції з метилиіридинями у цій системі є окислення ал-кільних радикалів з переносом на перших стадіях атоиа кисню від озону. В реакціях С-оксидування акридину та фенантридиьу озоном вперше виявлений новий ефект - нуклеофиьне сприяння розчинників та? основ.

. -V-

ПРАКТИЧНА ЦІННІСТЬ. Отримані експериментальні дані та результати квантово-хімічних досліджень показують, що зміною природи розчинників можна істотно впливати на напрямки резкцій озону з органічними речовинами. Це відкриває нов і синтетичні можливості реакцій окислвнчя озоном, які протікають за меха-, нізмом переносу атомів кисню від озону, для одержання киснево-містких сполук. Одержані’ результати можуть бути використані для розробки методів синтезу ІЗОХШОЛІН-Ы-ОКСИДУ, 8-оксихіно-ліну, ВИННОЇ КИСЛОТИ Т6 ЄПОКСИД'6- .

НЛ ЗАХИСТ ВИНОСЯТЬСЯ:

1. Теоретичні уявлення про властивості озону у полярних та протонних розчинниках.

2. Нові реакції прямого переносу атомів кисню бід озону до органічних сполук в ряді алкенів, азинів та азолів, можливість реалізації яких визначається ефектами сольватації.

ПУБЛІКАЦІЇ ТА АПРОБАЦІЯ РОБОТИ. За матеріалами дисертації опубліковано статей - 5, тез доповідей - 4. .

ОБ’ЄМ РОБОТИ. Дисертація викладена на 132 сторінках, має •

...... ..... О

20 таблиць, ЗО рисунків, список літератури з 126 назв та складається з вступу, 7 глав та висновків.

ЕКСІШРИШІТЛЛЬНІ МЕТОДИ. Дослідження реакцій озону з органічними сполуками здійснювались у протічних реакторах ідеального змішування з постійним аналізом концентра«ії озону в газовій суміші та складом реакційної маси. Квантово-хімічні дослідження виконувались за стандартизованими програмами GAUSSIAN та МО. Аналіз вихідних, проміжних та кінцевих продуктів реакції виконувався відомими методами.

Характеристика особистої участі автора дисертаційної роботи у розробці наукових -результатів, що виносяться яа_аахяст. Експерименти виконані безпосередньо автором роботи Т.М.Сенегале. її внесок в розробку положень дисертації в основним.

і. Фізико-хімічні пластивості озону у розчинах.

Вважається, що розчинення озону не супроводжується специфічною сольватацією (Рззумовський С.Д.). На користь цього приводяться так» аргументи: у переважній більшості органічних рі-дии, особливо неполярних з низькою діелектричною проникливістю, ентальпія розчинення та коефіцієнти розподілу озону (сь=Ю^]Р/ Со3]г) приблизно однакові і складають відповідно 11ЗкДх/моль та 1,8-2.0. .

, Розчинність озону у вод і (0,252) на порядок шпача, ніж в органічних рідилах, що пов’язують з високими енергетичними затратами на зруйнування мікроструктури води. Разом з цим розчинність озону у вод» на порядок вища, ніж неполярних газів та алканів (0,015-0,035), що ставить шд сумнів правомірність проведення аналогій у цих системах тільки нв термодинамічних функціях.

Молекула озону, на відміну від неполярних газів (кисню, азоту, пропану), має значний дипольний момент (1,8-ю"30Кл-м)

1 являє собою систему з великою кількістю незв’язуючих електронів. У зв'язку з цим ми вважаємо, що збільшення його розчинності у воді та фторованих спиртах, може бути обумовлене специфічною сольватацією. Додатковим аргументом на користь цього в результати проведених нами квантово-хімічних розрахунків молекулярного комплексу озону з водою неемпіричним методом в базисі 4-31С<сІ»р) а врахуванням електронної кореляції за теорією збурення Меллера-Плессета четвертого порядку (МР4). Дані цих розрахунків вказують на помітну поляризацію молекули озону за рахунок водного зв’язку, що, як Суде показано нижче, може приводити до помітних проявлень ефзктів сольватації в озоноліточних реакціях.

Нами була?вїшчена розчинність озону в 95-100% сірчаній кислоті. Як видно з рйОЛ, розчинність та ентальпія розчинення озону в цій області концентрацій різко збільшуються. Крім того збільшення розчинності озону починається в області зіставних значені, його концентрацій у розчині та активності води. ‘

, Враховуючи, що молекула озону япдяе собою п-доцорну сис-. • , ' * тему і вступав в координацію а кислотами Льшіса, наприклад з хлоридом алшінію г(51отр), ми ввахавдо, що вагомий внесок в *

збільшення розчинності та єнтзльїм® розчиннення озсиу & сірчл

1вС03]Р; ;& *

ш2зо41, % -н0

Рііс.1. Залежність концентра- Рис.2. Залеяність виходу ізо-ції озону (1), активності во- нікотиново! кислоти (1), кон-да (2) та ентальпії розчинен- стант пвидкості реакцій озону ня озону (3) від концентрації з піридином1 (2), 3-ивти лп1ри-сірчаної кислота. Т=298К; диной «(3) і 4-ыотилп1ридином [03)г=і,5-103ііоль/да? (4) під фушадії кислотності.

ній кислоті ноге вносити яротоігувашш озону. Додатковий аргу-цеитом на користь цього є результати йроваденних наші квантово-хімічних розрахунків на рівні ЇЯР 4/4-31 0(3,р) протоновзної Форш озону. .

2. Окислення ілетилпіридишв у сірчаній кислотк Яри озонуванні піридинів у неполярних органічних розчинниках утворюються виключно продукти озонолізу гетероцикла -глюксаль, оцтоея' кислота та іи. (ЇЇІЬаіП), у водних розчинах з великим виходом утворюються відповідні Н-сксиди (Тетало М.Ф.), до є яскравий прикладом прояви ефектів сольватації в реакціях зз участю озощ' (в цій реакції спостерігається перенос атома

кискю від г»дратованого озону до Гетероатома). У кислих розчина* (рН<3) піридини знаходяться у вигляді сполучених кислот (іонізовані), що виключає атаку озону на гетероатои і в цілому приводить до збільшення стійкості піридинового ядра до озоно-лізу. Наслідок цього - конкуруюче озонолізу окислення алкіль-них радикалів з утворенням нікотинових кислот. Як показано наші, в області ІН2Б04]>95% вихід нікотинових кислот та швидкість реакцій збільшуються. Дані рис.2 вказують на кислотний каталіз цій реакцій, який може бути „обумовлений протонуваншш озону і відповідає механізму, що включає електрофільну атаку НОд на ывтильну групу з утворенням та наступним перетворенням іонізованих пдротриоксидів:

Додатковим аргументом на користь цієї схеми є результати проведених нами в методі МЧНДП/3 квантово-хімічних розрахунків ревкці» протонованого 3-метилпіридину та озону, згідно з якими первинним продуктом реакції є гідротриоксид III.

При озонувати хіноліну у водному розчині поглинання озону має автоприйкорегагй характер, причому практично з самого початку реакції спостерігається утворення аміаку, що однозначно вказує на глибоку озошштачну деструкцію як карбо-, так і гетероциклу. Автоприскорене поглинання озону і.ри озонуванні ароматичних сполук у водних розчинах свідчить про ланцюговий механізм озонолізу (Якобі В.О.). Ми знайшли, що при уведенні у реакційну систему інгібіторів ланцюгових реакцій окислення, тобто ізоамілового сішрту, стехіометричний коефіцієнт у початковая пешоп пеакіїп складає близько 1.2, а первинним продуктом

FyOHj+HO^^

І

РуСН^ОН

Ох

PyCOgH

З. Реаку п озону з бензологаюі пірндину.

реакцп є 8-оксихінолін (вихід 72,6%). Враховуючи ці дані, ми передбачаєш, що утворення 8-оксихінол1 ну може оути результатом прямого пдроксилюваїшя хіноліну озоном за механізмом, що вклкь

+ о3-н2о —►[ ]| || —^ + о2 + н2п

чає утвореїшя стабілізованого молекулами води о-комплексу:

со ,

и 11 Н О-о о-••нон

В ізохіноліні реакційні здібності карбо- та гетероцикдів приблизно однакові 1 при його озонуванні в теїрахлорметані з виходом 45-55% утворюються фталева та цинхомеронова кислоти (\rilbaut). В оцтовокислих (Магісопі) та, як знайдено нами, сірчанокислих розчинах за рахунок протонування гетероатоиа і, внаслідок цього, збільшення стійкості піридинового ядра до озоно-лізу, основним напрямком реакції є от.оноліз карбоциклу з переважиш утворенням цинхомеронової кислоти (вихід 86-95%). У водному розчині озоноліз ізохіноліну також протікає за ланцюговий механізмом з автоприскорешш поглинанням озону і прреважнии утворенням продуктів глибокої озонолітичної деструкції карбо-і гетероциклїв. Ми знайшли, що при озонуванні в присутності ізоамілового спирту спостерігається утворення ізохінолін-Н-ок-сиду з виходом 72%. його утворення може бути наслідком специфічної сольватації водою перехідного стану. Таким *згаоо, вшив розчинників на синтетичні можливості реакцій озону ізохіно-ліном для селективного одержання кисневошстких похідних відповідає схемі 1. При озонуванні акридину та фенантридиву в да-хлорметані крій хінолівдикарбонових кислот спостерігається утворення акі-идону та феиантридону, що, як вважається, иоже бути наслідком яуклеофільнбі атаки озону на відповідні атоми зі зниженою електронною щільністю (Магісопі). На прикладі озонування акридину у різних розчинниках ми знайшли, що -вихід зкридбну

(86-95%)

збільшується при зменшенні акцрпторних властивостей розчинників за Гутманом. Причому їх найбільпий вихід спостерігається у дие-

тиловому ефірі, в якому до- Та0лиця к

акцепторних (АЫ)

норні властивості переважа- та донорних (Ш) чисел розчинни-

ють над акцепторном (таб. КІВ на ВИХІД акРвдстіу ____________

. . — .. . Ргташ™— ... ' __ ВИХІД

1). На нашу думку цей ефект Розчинник АЫ 0Ы Вихід вкридо-ну, %

може бути наслідком нуклео- МеОН ді,з. 19,0 0,1

фільного сприяння донорного |СН^СІ^ 20,4 0 3,0

розчинника С-оксидуванню акридину, що передбачає та- 4 Н_С6Н14 (с2н5)2° 8,6 0 3,9 0 0 19,2 6,4 9,2 12,6

кох можливість нуклеофільно-

• го каталізу цієї реакції. Для перевірки цього висноек? ии вивчали вплив на вихід акридону та фенантркдоку дошпок тітічких нуклеофілів, наприклад гомологів піридину, основність яких вище, а реакційна здібність у реакціях з озонои никче, ніж акридину та фенантридину.

Таблиця 2. Вплив нуклеофілів на вихід продуктів С-оксидування акридину та фенантридину в ССІ4<рри 298 К

Нуклсофіли (в дутсках наведені рк^)

Сполуки - Рун (5,17) 4-Ме-РуН (6,02) 2.2-Луті-дин (6,75; 2,4.6-Колі— дин (7,24)

Акридон 6,4 9,1 ’ 9,8 12,6 18,2

Фенантридон 28,0 27.3 36,0 39,6 42,1

Як видно з табл. 2, при збільшенні основності дот шків вихід продуктів С-оксидувачня такон збільшується, що відповідає схемі:

При озонуванні бензотриазолу та індазолу в тетрахлориетані утворюються продукти озонолізу карбоциклу. Одержані результати досліджень узгоджуються з літературними даними про більшу стійкість іьразольного і триазольного циклів ніж карбоциклу до епектрофільних реакцій. При озонуванні бензішдазолу ии знайшли, що первинним продуктом реакції є бензішдазол-2-он. Його утворення ионе бути пояснено механізмом типу "захват-впровад-ження", який включає первшшу нуклоофільну атаку озону не "піридиновий" гетероатом: „ .

Ш знайшли, що озонування бензазолів у водних розчинниках протікає за ланцюговим механізмом, про що свідчить автоприско-рене поглинання озону. У цих умовах протікає глибока озонолі-

вого спирту нами виділені 4-оксипохідш з виходом до 80%. На нашу думку и утворення моке протікати за механізмом, запропонований нами вище у випедісу озснув&ння хіноліну, яккй включає

Н

4. Реакції озону з бензазолами.

= 0 + о2

тична деструкція як карбо-, так і гетероциклів. При озонуванні водних розчинів бензотриазолу та індазолу в присутності зміло-

утворешія стабілізоьлнзго молекулами вода о-комплексу.

' 5_йюкс^чувагаиі иалешової кислота«

Ми знайшли, що при озонуванні малеїнової кислоти у водному розчині (вихід 52%) утворюється мезовинна кислота. Разом з нею утворюються такох продукти озонолізу подвійного зв’язку -щавелева кислота, формальдегід та вуглекислота. Сумарний сте-хіометрічшй коефіцієнт озону у цьому процесі, знайдений нами по його поглинанню та зменшенню концентрації малеїнової кислоти, близький до одиниці. Відмітимо такох, що утворення перекис-них сполук у цій системі нами »є виявлено. Аналогічні за складом продукти утворюються також при озонуванні малеїнового ангідриду у фторовані« спиртах Н-^СР^-СІ^ОН (ги-2+А), які мають, як і вода, великі акцепториі властивості. В цих розчинниках нами виявлено також утворення і перекисних сполук. Гідроліз реакційної маси при 100°С приводить до утворення мезовинної кислоти та таких самих продуктів озонолізу. Слід відмітити, що вихід мезовинної кислоти в цих спиртах та їх сумішах з водою помітно вищий, ніж при озонуванні у водному розчині і складає . 60*. ' ’

Одержані результати дають підставу вважати, що утворення мезовинної кислоти при озонуванні малеїнової кислоти або її ангідриду у цих системах протікає через стадію епоксидування. Якщо враховувати, що в неполярних розчинниках реакції озону з цими сполуками протікають за класичним механізмом озонолізу, то зміна шляху реакції при переході до полярних розчинних: і в ножа бути з'ясована тільки специфічною сольватацією озону у цих роз-

* • чинниках. У рамках цієї гіпотези утворення мезовинної кислоти поряд з продуктами озонолізу може відповідати схемі, яка передбачає сольватований перехідний стан з утворенням та наступив гідролізом епоксималеіноЕої кислоти:

<5-£>• •

•НОН

</

¿6+ V*

Н02С-СН$СН-С02Н

Н02С-СН=СН-^02Н

о—О - • -нон

,1

А

.Н02С-СН -СН-СО,Н

І

0

о/>

Н02С-СН-СН-С0оН

1 “

'2н о2-п^о>ногс-м-согн,

он он но2с-ін-ін-со2н

Продукти 4 озонолізу

Такий чином, на прикладі цих реакцій показана можливість одержання диолів пряним озонуванням алкенів з низькою реакційною здібністю у полярних мінеральних та органічних розчинниках з великими акцепторними властивостями.

ВИСНОВКИ-

1. На основі експериментального та теоретичного вивчення розчинності озону в різних рідинах показана можливість гідратування озону у воді, що підтверджується результатами неемпіричних квантово-хімічних розрахунків структурних та^термодинамічних характеристик комплексу з водним зв*язком ищ озоном та водою.

2.. Вперте приведено теоретичне обгрунтування реалізації

реакцій окислення озоном органічних сполук, які протікають за

механізмом переносу атомів кисню'-від озону до субстрату у воді та інших розчинниках з великими акцепторними властивостями. Показано, що роль полярних розчинників у реакціях цього типу по-'

в'язана із стабілізацією перехідного стану.

( 4

3. Знайдені нові реакції озону з органічними сполуками,

які протікають тільки' ь полярних розчинниках (воді та фторованих спиртах) за мгйніімом пер<гн<!<зуатомів кисню віл озону: М-

оксидування ізохіноліну, гідроксилювання хіноліну, індззолу та бєнзотриазолу, епоксидування малеїнової кислоти.

4. Вперше показано, що в концентрованій сірчаній кислоті (95-1005?) може спостерігатися протонування озону, що проявляється в збільшенні його розчинності та теплоти розчинення. Можливість протонування озону підтверджується також квантово-хімічними розрахунками неемшричним методом.

5. Проявою ефекту протонування озону в концентрованих (95 -100%) розчинах сірчаної кислоти є кислотний каталіз окислення метилліридинів до відповідних піриданкарбонових кислот, який спостерігається експериментально. Квантово-хімічними розрахунками в методі МЧНДИ/3 показано, що первинні акти окислення ме-тилпіридинів озоном в сірчаній кислоті протікають за механізмом переносу атомів кисшо від озону.

6. Вперше виявлений новий ефект в реакціях за участю озону - нуклеофільне сприяння розчинників та основ в реакціях с-оксидування бензошридишв та бензазолів, які також протікають за механізмом переносу атомів кисню.

Основний зміст дисертації викладено в наступних роботах

1. Тюпало Н.Ф., Луцик А.И/, Дмитрук А.Ф., Семенюк Т.Н. Растворимость и протонирование озона в серной кислоте//ДАН СССР.-Т.297. -ЯЗ.-1987.-С.624-627.

2. Тюпало Н.Ф., Семенюк Т.Н., Колбасина О.И. Реакции озона с гетаренами//5урн.физ.химии.-Т.66.-*4.-1992.-С.871 -87 Л.

3. Захаров И.И., Колбасина О.И., Семенюк Т.Н., Типало К.Ф.. Жидомиров Г.М. Анион-рздикальняя и протонировапная форма молекулярного озона. Неэмпирическкй расчет с учетом электронной корреляции//Журн.структур.химии.-Т.34.-Я2.-1993. -С.28-32., Молекулярный комплекс озона с подои. Незмпири-ческий расчат с учетом электронной корреляции//Там яе.

T.34.-J63.-1993. -С. 26-30.

5. Тюпало Н.Ф., Семенюк Т.Н., Заика Р.Г. Гидроксилирование ненасыщенной связи озоном//Озон.Получение и применение. Тез.докл.П Всесоюз.конф.-Москва.-МГУ.-1991.-С.78-79.

6. Тюпало Н.Ф., Семенюк Т.Н., Похила С.£. Гидроксилирование оензазолов озоном//Озон.Получение и применение.Тез.докл.

11 Всесоюз.конф.-Москва.-МГУ.-1991.-С.80.

АННОТАЦИЯ

Семенюк Т.Н. Эффекты специфической сольватации в реакциях озона с органическими соединениями.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата химических наук по специальности 02.00.03 - "Органическая химия", Институт физико-органической химии и углехимии им. Л.М.Литвиненко НАН Украины, Донецк, 1994 г.

Проведено экспериментальное и теоретическое изучение реакций окисления озоном органических соединений, протекавдих по механизму переноса атомов кислорода от озона к субстрату в полярных растворителях: N-оксидирование изохинолина, гидроксилирование хинолина, индазола и оензотриазола. Показано, что в 95100* серной кислоте может протекать протонирование озона, которое проявляется в увеличении его растворимости, теплоты растворения и кислотном катализе метилпиридинов до соответствующих пиридиндикарйоновых кислот. Впервые показана возможность, реализации реакций эпоксидирования алкенов в водном растворе.

SUMMARY

SemenyuK T.N. Spesific solvatatlon effects In the reactions of

osono wltn organic compounds.

Thesis, Candidate of Sciences (Chemistry), speciality - Orga-rncal Chemistry, J..M.Litvinenko Institute of Physical Organic & Coal Chemistry of National Academy of Sciences of Ukraine,

Donetsk, 1994.

The oxidation reactions of organic compounds by ozone have been studied both experimentally and theoretically. The mechanism oi the reaction Is based on tho transfer of the oxygon atoms to the BUbstrate in polar solvents. The reactions include N-oxygenation of izoqulnoline. hydroxyiatlon of quinoline, indazole and benzothiazole. It has been shown that ozone protonation nay proceed in 95-100% concentratied sulphuric acid which increases its solubility and solution heat and resultB in the acid catalysis of methylpyridines to correBpoudlng py-ridindlcarbonic acids.

Ключові слова: озон, окислення, рідиннофазне, малеїнова кислота, Сензазоли, піридини, бензоліридини, кінетика, специфічне сольватація.

Підписано до друку 20.12.94 р. Замовлення Jt S6 Тирах 100. Спосіб друку офсетний.

РП АТ"Імпульс",м.СєЕєродокецьк,пл.Перєцоги,5