Фосфорилированные енамиды и родственные реагенты на основе ненасыщенных азлактонов тема автореферата и диссертации по химии, 02.00.08 ВАК РФ

#

■>

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ОРГАНІЧНОЇ ХІМІЇ

На правах рукопису УДК 547/168+547.78+547.854

ЗЮЗЬ Кирило Валерійович

ФОСФОРИЛЬОВАНІ СНАМІДИ

\ СПОРІДНЕНІ РЕАГІНТИ НА ОСНОВІ

ненасичених азлактонів

02.00.08- хімія епементооргоч>чниу сполук

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата хімічних наук

Київ -

19 9 7

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі хімії біоактивних азотовмісних гетероциклічних основ Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії Національної Академії Наук України.

Наукові керівники: доктор хімічних наук, професор Б.С. Драч

кандидат хімічних наук B.C. Броварець

Офіційні опоненти: доктор хімічних наук А.Д. Синиця

кандидат хімічних наук І.В. Шевченко

Провідна установа: Львівський державний університет ім. L Франка

Захист дисертації відбудеться « \*? » у.УГС\\Я 1997 р. о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д-01.7 2.01 при Інституті органічної хімії НАН України за адресою: 253660, Київ-94, вул. Мурманська, 5.

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Інституту органічної хімії НАН України.

Автореферат розісланий « 1997 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор хімічних наук, професор

Фещенко Н.Г.

І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Інтенсивний розвиток хімії фосфорорганічних сполук (ФОС) обумовлений, головним чипом, двома обставинами. По-перше, чимало фосфоровмісних структур є унікальними об’єктами для дослідження загальних проблем органічної хімії. По-друге, могутнім стимулом для вивчення різноманітних ФОС є їх значна практична цінність. Серед них знайдені ефективні інсектициди і медичні препарати, флотореагенти і добавки до мастил, антипірени і пластифікатори.

Методи синтезу багатьох ФОС вже добре розроблені, але підходи до поліфуикдіопальних фосфоровмісних сполук ще мало досліджені. Здавалось доцільним використати для їх одержання доступні пспаси-чені азлактони, які за допомогою нескладних реакцій вдалося перетворити па нові типи фосфорильованих єнамідів та споріднених речовин, котрі в свою чергу можуть бути широко застосовані ¡з топкому органічному синтезі.

Ступінь дослідженості тематики. На початку 90-х років К.Кельнер зі співробітниками описали приєднання до неаасичених азлактонів

натрієвих і тримстилсилільних похідних діалкілфосфітів, що приводить після гідролізу до Р-фосфорильоваиих похідних насичених а-ациламі-нокарбопових кислот (див. Phosphorus..., 1990, 51-52, N 1-4, 15-18).

Разом з тим в нашій лабораторії в 1991 p. В.В. Кург, B.C. Броварень і Б.С. Драч запропонували пенасичені азлактони для одержания заміщених а-ациламіновінілфосфонієвнх солей (див. ЖОХ, 1991, 61, № 8, 1910-1912). Застосування цього підходу для синтезу фосфорильованих єнамідів інших тинів до наших робіт не вивчалось.

Мста роботи полягала у використанні заміщених 4-метилен-5(4Я)-оксазолінонів для одержаная нових тинів а- і (і-фосфорильованих єиа-мідів — цінних реагентів для подальших синтезів ряду ациклічних і гетероциклічних ФОС.

Завдання дослідження. Для досягнення мети роботи необхідно було дослідити такі синтетичні підходи:

1) одержання па основі пепасичених азлактонів а-фосфорильованих

єнамідів з характерним фрагментом =с(NнсоRjPi=o;

2) перетворення ненасичених азлактонів у |3-фосфорильовані спамі-ди двох типів:

KCONH—С=^—Р^> і RCONH—An1;

- з -

3) застосування а- і Р-фосфорильоваїшх єиамідів та їх похідних для синтезу нових тинів ациклічних і гетероциклічних ФОС.

Наукова новизна роботи. Вперше показано, що доступні ненасиче-ііі азлактоїш нри послідовній обробці водою, хлором, а потім естерами кислот тривалентного фосфору перетворюються у відповідні а-фосфо-ршіьовані енаміди. Цей підхід є стереоселективпим і має ряд інших переваг перед відомими методами синтезу подібних непасичеиих ФОС.

Знайдено, що а-ациламіїюалкенілфосфонати нри дії пентахлориду фосфору циклізуються і дають фосфорильні аналоги ненасичеиих аз-лактонів, які використані для препаративного одержання а-ациламіно-алкенілфосфонових кислот.

Виявлено, що цеиасичені азлактоїш з одним або двома атомами хлору в метиленовому фрагменті стереоселективно взаємодіють з рядом похідних тривалентного фосфору. Після розщеплення азлактоішого кільця водою, спиртами і амінами утворюються, головним чином, такі (5-фосфо-рнльовані єнаміди, в яких Р- і N-замісники біля зв’язку С=С знаходяться в трапс-ііоложенпі. Цей підхід є найбільш загальним методом синтезу Р-фосфорильованих єнамідів.

Показано, що 2-ациламшо-і-хлорвіпілфосфошєві солі легко взаємодіють з гідросульфідом і гідроселенідом натрію, що використано для препаративного одержання 5-фосфорильовапих тіазолів і селепазолів.

Знайдено, що при послідовній обробці 4-дихлорметилеп-5(4і/)-окса-золіноиу трифепілфосфіном, водою і триетиламіном утворюється з високим виходом новий фосфакумулепілід Ph3P=C^C=NCOPb, будова якого доведена за допомогою спектральних та хімічних досліджень. Цей фосфакумулепілід має біфільні властивості і взаємодіє не тільки з елек-трофідьпими реагентами, але й з типовими нуклеофілами, що використано, зокрема, для синтезу стабілізованих ілідів загальної формули

Таким чином, па основі ненасичеиих азлактонів вдалося одержати цілий ряд нових типів фосфорильоваиих єнамідів, фосфорильиих аналогів азлактонів, фосфоровмісних 2-аза-1,3-дієнів, а також фосфоиієвих ілідів та бетаїнів, що відкриває широкі можливості для подальшого синтезу різноманітних ациклічних і гетероциклічних ФОС.

Практична значимість роботи полягає в розробці препаративних регіо- та стереоселективних синтезів а- і особливо р-фосфорильованих

єнамідів та споріднених реакційиоздатпих ФОС i:s доступних вихідних речовин пепасичсппх азлактонів. Показана перспективність таких реагентів для одержання пияки фосфорильоиаїшх похідних азолів і азипів

— потенційних біорегуляторів.

Апробація роботи. Основні результати дослідження доповідались на IX симнозиумі з хімії фосфору (С.-Петербург. 1993 р.). па XVII Українськії! конференції з органічної хімії (Харків. 1995 р.) та на XV конгресі з хімії гетероциклічних сполук (Таіібсй, 199л p.).

Публікації. По темі дисертації опубліковано 6 статей та тези трьох доповідей.

Об’єм та структура роботи. Дисертаційна робота викладена на ^3 стор. машинопису і складається зі вступу, трьох глав, висновків і списку літератури, що включає 114 найменувань. В роботі є 22 таблиці, 18 схем і 2 малюнки. Перша глава - узагальнення і аналіз попередніх робіт, присвячених фосфорильованнм єнамідам. У другій і третій главах розглядаються власні експериментальні дослідження фосформлю-вапня ненасичеиих азлактонів та їх похідних, яке приводить до нових тинів фосфоровмісних єнамідів та споріднених реагентів. Розглянуто також подальші синтезії нових ациклічних та гетероциклічних ФОС на основі цих реагентів.

Конкретний особистий внесок дисертанта. Нкспсримептальна частина роботи, аналіз спектральних досліджень та встановлення будови сипіезованих сполук зроблені особисто дисертантом.

Методи дослідження. Для доказу будови багат ьох складних ФОС широко використовувались синтетичні методи, а іакож дані 14. УФ, ЯМР ЧІ, ,:іС, зіР спектроскопії та реттеноструктурпого аналізу.

II. ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ РОБОТИ

II. 1. Одержання а-фосфорильованих єнамідів

з нснасичсннх азлактонів

На схемі 1 показані основні стадії нового синтезу трьох типів ос-фос-форильованнх сиамідів па основі досип, доступних представників нена-енчених азлактонів, одержаних за допомогою класичного методу ГІлсх-ли-Крленмеиера. Спочатку здійснено нескладні і вже відомі иереттюреп-пя: (1) —> (2) —» (3), а потім ос-ациламіно-оф-дихлоркарбонові кислоти (3) оброблялись нри 20-25°С естерами кислот тривалентного фосфо-

Схема 1

Ч /

N. ,0

І

Аг

ЩО

сь

“Ч /

с—с / \

ІШ он чс^о

1

2

(ЕЮ)3Р

К^ССІ—с—соон

Лг

ЕіОРРЬ;

- ЕІСІ, - С02, - неї

І

№чт.

,ОЕІ

СШ

-О

Лг

2РС15

с СІ

с- -р=о

/ \

ч

к‘к2с=с/

Аг

Н2о (надл.) Р(0)(0Н)2

NHCOAr

10

- ЕІСІ, - СОь - НС1

(Е10)2РРЬ

РЬС,у%ш

РЬ

РС15

Аг

- І'ЛСІ. - С02, - неї О

¡Ь РЬ

РЬСН

. РЬ

—г—о

\ч о "V

8 РЬ

/

РЬСН=С

\

11

нх

Р(0)(Х)РЬ

МІСОРЬ

II ^РЬ

РЬСІУР>Ь

Н^С-°

Й І РЬ

РС15

о

II/РЬ

рьсіц Жрь

'СГ

І

N.4

XI

РЬ

Лг\(Ь

^*(0)1*11,

РЬСН=С NHAr

\© / л

її 4 СІ РЬ

12

4

5

І„2

9

7

В1 = К2 = СН3; В1 = Н.ІІ2 = СеН5, 4-ГС6Н.і, 4-СІС6Н4; Аг = СвН5, 4-С»3С6Я,і; X = ОН, ОСН3, МІСН2С6Н5, 1МНС6Н5.

подюпого підходу для введення is енаміди інших елекіроноакцсііторіїих груп: січ, so2Ar, ррі»з, то ііого загальний характер не викликає сумніву.

ру. В результаті відбувалась не тільки реакція Арбузова, але іі декарбок-силюваипя і відщеплення хлороводню, то привело до відповідних а-фосфорильованпх (-тіамідів (4-6) з високими або задовільними виходами. Якщо прийняти до уваги успішне застосування в нашій лабораторії ч.оду для введення в епамі г, гіЧіз, то ііого загальшііі Будову продуктів фосфори.тюваиня кислот (3) підтверджено за допомогою ЇМ спектрів, в яких ідентифіковані смути валентних коливань зв’язків Р=0, С=0 і N-H. Наявність зв’язку С=С в сполуках (4, 5) доведена також хлоруванням.

Крім того, при нагріванні а—фосфорильоваїшх єпамідів (4, 5) з іилі-тахлоридом фосфору проходить циклізація і утворюються фосфорильні аналоги азлактоиів (7, 8), які легко гідролізуються до відповідних пспа-сичешіх фосфорорганічних кислот (10, 11) з характерним фрагментом

^C=C(NHCOAr)P^OH.

Ці кислоти не вдалось отримати безпосередньо зі сполук (4, 5) за доно-

моюю кислотного гідролізу, бо він проходить складно і приводить до розщеплення зв'язків ОХ і ОІ\ Отже, пере творення (1) -> -» (4) —v (7) —> (10) і (1) —> —> (5) —> (8) —> (11) с дійсно препаративними і до того ж стереосе.'іектившіми, бо дають лише Н-ізомери відповідних нена-сичепих кислот, що встановлено :;а допомогою спектрів ПМР і реіптеио-структурпих досліджені). Цікаво, що ця явка сіереоселективпість притаманна досить складному пронесу, котрий проходить за іакими стадіями.

" о

н

\ /

соон

н

/' \

NHCOAr

т

?

-с—соон

і

NlICOAr

II PC

ІЬОШ

:оон

■

н lU°El

-We4*

і,

\

NIICOAr

О

Н+, - со2

І NHCOAr _І

її^-огл

о

NHCOAr

II

W / \

}|^он

NHCOAr

Не вдаючись в подробиці аналізу стереохімічних особливостей кожної з цих стадій, можемо констатувати, що при формальному заміщенні карбок-

сильної групи на фосфорильну положення протонної мітки біля С=С зв’язку залишається без зміни. Для прикладу покажемо стереохімічний результат перетворень 2-ізомеру га-беїізоїламіпокоричної кислоти (2а), котрий отриманий з відповідного ізомеру азлактопу (їй).

Просторову будову а-бепзоїламіпостирилфосфонової кислоти (10а) вдалося довести за допомогою КССВ УНР в спектрі ПМР, яка становить 15,2 Гц, що свідчить про цис-розташування атомів водшо і фосфору біля зв’язку ОС. Разом з тим для ідентифікації Е-ізомеру а-бензоїламі-цостирил(феніл)фосфшової кислоти (11а) спектроскопія ПМР виявилась непридатною і тому були необхідні рентгеноскопічні дослідження (РСД), які дозволили встановити транс-розташування фенільної групи і фосфору біля ОС зв’язку.

Розроблений нами стереоселективний підхід до синтезу ряду а-фосфо-рильоваїшх єнамідів (4-6,10,11) відкриває широкі можливості для подальшого їх асиметричного каталітичного гідрування, яке може привести до відповідних оптично активних ФОС з важливим фрагментом

Крім того, деякі з нових реагентів виявились придатними для синтезу фосфорильовапих гетероциклічних сполук (див. схему 2).

Так, а-фосфорильовапий єнамід (6) вдалося використати для одержання 2,5-дифеніл-4-дифепілфосфорилтіазолу (17), але спроби застосувати його для синтезу одного з фосфорилышх похідних 6-меркапто-2,5-дифенілшримідину (16) були марними. Однак, на відміну від фосфо-

рі»

ІЧНСОРЬ

РЬ

МІСОРЬ

(Е)-10а

Спектр ПМР, ^нр 15,2 Гц

(Е)-11а

РСД, РЬ/Р — транс

Схема 2

1>Ь2Р N 1*Ь

А сі

І’Ь СІ 1-1

о

1>Ь2Г

// XV

17

(РГ ЛМі

>Гп 2КЭС1Ч

СІ® ¿, --------*-

РЬ

18 '

вСїЧ0 II

РЬ

^ 19

(1?р5с№

N

ц -V-

н

21

рГ Л’Ь

РЬ

N08 5^

20

26

(Г) - І’ЬіР; (?) = !-СІГ|Н4.Ч.

рилзаміїдеїшго с 11 і м і д оїл хл о р иду (9), його фосфоиієвий аналог (18) виявився більш активним і придатним для синтезу ряду нових похідних ні-римідину (22-25), що представлені на схемі 2. Будова їх не викликає сумніву, бо кінцевий продукт такого ланцюга перетворень: (18) —> —»(21)

(22) (23) —> (24) —» (25) —> (26) вдалося отримати незалежним спо-

собом: (27) —> (26). Зауважимо, що з двох можливих напрямків циклізації (18) -> (19) -» (21) і (18) -> -» (20) -¥ (21) більш ймовірним є останній, бо важко уявити внутрішиьомолекулярне циклонриєднашія в електроиодефіцитній системі кратних зв’язків проміжної сполуки (19). Зрозуміло, що сфера застосування а-фосфорильоваипх єиамідів і споріднених єиімідохлоридів для гетероциклізацій зовсім не вичерпується підходами, розглянутими вище, і заслуговує подальших досліджень.

11.2. Синтез та перетворення {1-фосфорильованих снамідів

Нами вперше знайдено, що ненасичені азлактоии (28) з одним або двома атомами хлору в 4-метиленовому залишку швидко взаємодіють з різноманітними дохідними тривалентного фосфору і дають з високим виходом фосфорильоваиі азлактоии (29), котрі легко розщеплюються водою, спиртами і амінами, як показано на схемі 3, з утворенням відповідних р-фосфорильованих єиамідів (30). Цей підхід є досить загальним і суттєво доповнює малочисельиі і часткові синтези подібних ФОС.

При застосуванні суміші геометричних ізомерів азлактонів (28) утворюється відповідна суміш (Е-^)-ізомерпих продуктів фосфорилюваи-пя (29), в якій перший з них у більшості випадків є основним. Однак взаємодія 4-дихлорметилен-2-феиіл-5(4#)-оксазолінону з трифенілфос-фіпом, наприклад, приводить лише до 2-ізомеру проміжного продукту фосфоршповашія, який перетворюється в 2-ізомери заміщених |3-беизоїламіиовінілфосфошєвих солей (30а), що доведено спектральними і хімічними дослідженнями. Саме ці реагенти виявились придатними для синтезу таких фосфоровмісних похідних тіазолу (34) і селеиазолу (36), які не були доступні раніше (див. схему 3). Важливими проміжними продуктами в утворенні таких функціональнозаміщених азолів є мезомерні фосфонієві бетаїни (31, 33), які легко одержуються при обробці реагентів (30а) гідросульфідом або гідроселенідом натрію. При взаємодії бетаїнів (31) і (33) з хлороводнем вже при 20-25°С швидко і направлено проходить циклоконденсація з відщепленням води і утворенням азольного кільця, що підтверджено за допомогою 14 спектрів, а

Схема З

СІ

« К

/ * «■£ у

Аг 28

К = РЬ;(Р) = і'(О)(0Еі)а ІЧО)<ОЕі)і’Іі, 1’(0)РЬ2,9ріг! ГІ® ®(і\Т>>):і сР іе > /.).

Ґ~\ ® © /-> © 0 11 = Ц; (р) - РГЬ3 сР (Г ^ ?,). К = Г!: (р) * РРЦ сР (г).

X = НО, ЛІкО, Н2^- АІкІЧН, ЛІк2\ та ііі.

\aSeH

І неї або -4^1) ІІ\Н>;

її) ІЇС1; 2) \аСН)1 ХаСІО;

! 1) ПСІ;

І -’і \аСІ04

X = ЛІкО, Н21Ч, Лікті, ЛгМН.Л1к2Ч 0~~%Ч(?) = РРЬ3; Ап = СІ. С11>4.

Схема 4

АІкО-^ (7р

^—N ве

РЬ и

31

АІкО—^ Ир

Н /

РЬ н с

г/ 39

А)кО~^ (|*Р

1) А. АІкОН М

2) КаАп

40 N”2

„в

А1к = СН3. С2Н5; Ап = Вг, СЮ4.

(?Усіс$

Е131У

сн3о~<(£Рсю? сн3о-^®Р

ензо-^ /»’Ьз

Иу55

40а ХН2

л ©

Ап

СНз

РРЬз

Т Лгі"

N112

*■ да

1) АсуІУ, Е13Ы / \

ТГ^Г"" ""у8 4^ "У'

н\

Асуі Асу1

41 42

сн30-4 0^10? сн3о-^ (рРсю?

Р0С13, 2 V 2РЫчн2,т3к 2

г

н\

\сі2

ніч

\ ,МНРЬ

и'МІГЬ

о

43

44

НО

-4 РРЬз вР по~4 ,рр Ьз сю?

N»N0?. ПСІ, Н20 Ґ^Л

----------------к- N Б - к»

Ап = Вг ^ 2) N3064

®Х=і\т С10 N=N—к /—ММе2

45

46

Асу! = СН3СО, У = ОСОСН3; Асу! = С6Н5СО, 4-С1С6Н,1802, У = С1; Ап = Вг, С104; ДМА = С6Н5ГС(СН3)2.

також перетворенням продукту циклізації (34) па нідому 2-фсиіл-4-тіа-золкарбонову кислоту (38). котра синтезована, незалежним способом. Цікаво, що бетаїни (31) цнклізуюгься не ті:іькн нри дії хлороводню, але й бромціану. У цьому випадку циклокондеисація проходить за счемоіо

4 і приводить до 5-фосфорильоізани\ похідних 2-аміно-4-алкокснкарбо-нілтіазолів (40). Наявпісіь первинної аміногрупи н азольному кільці підтверджена за допомогою ІЧ спектрів, а також лцнлюванням і діазо-тувапням (дип. схему А).

Таким чином, принаймні деякі з Р~фосфорильоваішх єнамідів та продуктів їх подальших перетворень виявились цінними реагентами для гстгроциклізацій. Можна не сумніватися в тому, що сферу застосування цих реагентів для отримання фосфорильовапих гетероциклічних сполук вдасться значно розширити. Крім того, нами знайдено ще один напрямок цікавих перетворень продуктів взаємодії хлоровміспих азлакто-иів з трифенілфосфіном. Гідроліз їх приводить до мезомериих бетаїнів (47, 48), які по-різному декарбоксилюються (див. схему 5).

Особливо важливим є декарбокенлювання бетаїну (48), що проходить 1і ирису ШОСТІ трпепіламіиу вже при 20°С і приводить через гіпо-ге'шчпі струкіури (49, 51) до невідомого раніше Х-бензоїлтрифенілфос-фора н і л ідеї і кетсі і і м і ну (52). якиіі вдалося виділити в індивідуальному стані у вигляді жотуватої кристалічної речовини. Ради простій на схемі 5 наведена лише неполярна гранична структура мезомерної о фос-факумулеиіліду (52). але для розгляду його властіївосіеіі необхідно прийняти до уваги принаймні ще п'ять полярних структур (52а-д):

В ІТІ спектрі розчину реагенту (52) в дихлорметапі знайдені ішен-сивні смуги при 1673 см 1 (\’г,0) і 2082 см‘ (4-, , -ч). У спектрі ЯМІ5 і:,С важливим с перш за все значення хімзсуву ілідного атома вуглецю (6Сп 41,89 м.д., ^рс 119,3 Гц, СОСІ,). Крім того, значну цінність для

© ©

РЬзР=С=С—N

52г і’Ь

© ©

■*. І’Ь3Р=С=С-.\—с=о

І*Ь

- 13 -Схема 5

© %Є

Ph3P. С—О

г—Г -

/ ч

II NHCOPh

47

11C104

О

V-0

Си, 18(ГС Ei3N, 20'С Ph3P .С—О

С=С Cl/ 4NHCOPh

- со2

©

Ph,P.

Х = II

н

©

- со2

Ph*P4____Q

у С X NHCOPh

48

X = Cl

49

EI3N

СЮ? IIх 4NHCOPh

50

Ph3P—C=C—NHCOPh

CI

X) H20, H sP К В NH

----------- Ph3P—C=C=N—C^ -----------------

2) NaCIO^ J N

52

51

ta О О

N Ph сю? H 53

ArCHO

- Ph3P=0

ArCH=C=C=N—C^

O

55

E(3N

Ph O O

pm4AnA

__ H

54

[X)

56

1) H20,

Ph

Ph 2) Et3N

57

ідентифікації фосфакумулепу (52) мало рентгеноскопічне дослідження продукту приєднання до нього води (див. мал. під схемою 5).

Новий фосфакуму.іенілід (52). на відміну піл його відомих аналогів, проявляє біфільиі властивості і взаємодіє не тільки з н-нітробензольде-гідо.м — типовим електрофільним агентом, а.!іе й з амінами — явними нуклеофілами, що використано для препаративного синтезу нового типу стабілізованих ілідів (54). Ця властивість безумовно пов’язана з підвищенням електрофідьності кетеїнміппої групи в структурі (52) за рахунок впливу електроиоакцеїіторного бепзоїльиого залишку. Немає цілкого сумніву в тому, що подальше вивчення більш складних перетворень реагенту (52) та його аналогів є перспекпизшш не тільки дл.ч хімії ФОС, але й для одержання важливих органічних сполук, що по містять фосфору.

III. ВИСНОВКИ

1. Показано, що доступні ненасичсиі азлактоии при послідовній обробці хлором, водою, а потім триетилфосфітом чи аналогічними похідними тривалентного фосфору перетворюються у відповідні гх-фос.фори-льоваиі єнаміди. Це і і підхід є стереоселект ившім і мас ряд інших переваг перед відомими методами синтезу подібних иенаснчепих ФОС.

2. Знайдено, що а-аїшдаміпоадкеїплфосфоцатії ирп дії нептахлирн-ду фосфору цнклізуються і дають заміщені 4//-1 Д.т-оксазафосфолнпі, які с фосфорилышми аналогами звичайних иенаснчепих азлактопів і придатні, зокрема, для препаративного одержання Е-ізомерів а-ацида-міиоа.ікепілфос(}юнових кислот.

3. З’ясовано, що ненасичені азлактоии з одним або двома атомами хлору в адкі.іідоповому фрагменті стереоселективно взаємодіють з рядом похідних тривалентного фосфору. Після розщеплення а.злакто-ішого кільця водою, спиртами і амінами утворюються, головним чином, ті просторові ізомери Р~фосфорильованих єпамідів, в яких Р- і Г^-замісиикн біля зв'язку С=С знаходяться в транс-иоложеипі. Цей підхід є вручим загальним методом синтезу різноманітних (3-фосфо-рпльовапих єпамідів.

4. Показано, що замішені 2-ациламіно-1-хлорвінілфосфонієві солі легко взаємодіють з гідросульфідом та гідросе.іепідом натрію і дають стійкі бетаїни, які використані для одержання нових 5-фосфорильова-1ІИХ тіазолів і селеназолів.

5. Виявлено, що нескладні перетворення доступного 1-бензоїламіпо-стнрил(трифеніл)фосфошй хлориду приводять до отримання ряду 4-фосфорильованих похідних б-функшопальпозаміщених ніримідшіів, ідентифікація яких стала можливою після їх дефосфорилювання.

6. Знайдено, що в результаті послідовної обробки 4-дихлорметилен-2-феніл-5(4Я)-оксазоліпону спочатку трифеиілфосфіном, а потім водою

і триетиламіном одержується з високим виходом новий фосфакумуле-нілід РЬзР=С=С=МСОРЬ, будова якого встановлена за допомогою 14 і ЯМР 13С спектрів, а також рентгеноструктурного дослідження продукту приєднання води до кетенімішюї груші цього іліду.

7. Порівняння хімічних властивостей двох споріднених фосфакумуле-иів: відомого РЬ3Р=ОС=МРІі і синтезованого нами РЬ3Р=С=С^СОРЬ показало, що в останньому з них ілідішй центр є менш активним, а ке-теніміїша група проявляє більшу електрофільність внаслідок виливу електроноакценторного бензоїльного залишку.

8. Таким чином, на основі різних типів неиасичених азлактопів вдалося розробити препаративні методи синтезу цілого ряду ключових представників реакційноздатних фосфоровмісних систем:

с=о

що відкриває широкі можливості для подальшого синтезу багатьох ациклічних і гетероциклічних ФОС, які не були доступні раніше.

IV. СІІИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Броварец B.C., Зюзь К.В., Будник Л.В., Солоденко В.А., Драч B.C. Новый подход к синтезу Ьациламшгоалкелшлфосфоповых кислот, их аналогов и производных // Журн. общ. химии. — 1993. — Т. 63. — Вып. 6.

- С. 1259-1265. '

2. Броварец B.C., Выджак Р.Н., Зюзь К.В., Драч B.C. Взаимодействие

1,4-дифешіл-1-хлор-2-аза-1,3-бутадиеп-3-илірифсіш;іфосфошш хлорида с роданидом калия // Жури. общ. химии. — 1993. — Т. 63. — Вып. 6. — С. 1266-1269. ' '

3. Броварец B.C., Выджак Р.Н., Зюзь К.В., Романенко ЕЛ., Драч Б.С. Изомеризация перхлората í-бепзоиламшіозтепилтрифенилфосфоішя в присутствии оснований // Журн. общ. химии. — 1994. — Т. 64, — Вып. 4.

- С.'602-605.

4. Броварец B.C., Зюзь К.В., Выджак Р.Н., Виноградова Т.К., Драч Б.С. Синтез 2-ациламшюэтеш1лфосфо1шевых солей, их аналогов и производных на основе хлорсодержащих ненасыщенных азлактопов // Журн. общ. химии. - 1994. - Т. 61 — Выи. 10. — С. 1642-1651.

5. Броварец B.C., Зюзь КВ., Выджак P.II., Романенко Е.А., Драч Б.С. N-Белзоилтрнфоинлфосфорашілидоіікотеііимиіі // Журн. общ. химии.

- 1994. - Т. 64. - Вып. 10. - С. 1747-1748. ' '

6. Броварец B.C., Зюзь К.В., Романенко Е.А., Драч Б.С. Превращения продукта взаимодействия 4-дихлор мети леп-2'фен ид-5(4//)-океазолопа с трифенилфосфииом в новые производные тиазола и селеназо.іа // Журн. общ. химии. - 1995. Т. 65. - Вып. 12. - С. 1972-1978.

7. Броварец B.C., Зюзь К.В., Будник Л.В., Солоденко В.А., Драч Б.С. // IX Международный симпозиум по химии фосфора. Программа и тезисы докладов. С.-ІІетербург. 1993. С. 187.

8. Броварецъ B.C., Виджак Р.М., Зюзь К.В., Романенко Є.А., Драч Б.С. // XVII Українська конференція з органічної хімії. Тези доповідей. Харків. 1995. С. 173.

9. Brorarctz V., Vydzhnk R., Ziouz К., Romanenko E., Orach B. // 15Th

International Congress of Heterocyclic Chemistry. Abstracts. Taipei. 1995. P01-025. ’ ' ‘

V. АНОТАЦІЇ

Зюзь К.В. Фосфорилированные енамиды и родственные реагенты на основе ненасыщенных азлактонов.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата химических наук по специальности 02.00.08 — химия элемелтоорганических соединений. Институт биооргапической химии и нефтехимии НАН Украины, Киев, 1997.

Защищается 9 научных публикаций, которые содержат данные о систематическом исследовании превращений ненасыщенных азлактонов в а- и p-фосфорилированные енамиды, а также родственные реагенты: фосфорсодержащие енимидоилхлориды, фосфорильные аналоги азлак-топов, фосфониевые илиды и бетаины. Чаще всего образование таких ФОС протекает регио- и стереоселективно. Установлено, что эти реагенты пригодны для получения не только ациклических ФОС, но и неизвестных ранее фосфорилированных производных тиазола, селеназола и пиримидина.

Ziouz K.V. Phosphorylated enamides and related reagents based on unsaturated azlactones.

Thesis for receiving the degree of Candidate of Sciences (Chemistry). Speciality 02.00.08 Chemistry of Elementoorganic Compounds. Institute of Bioorganic Chemistry and Petrochemistry, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 1997.

9 scientific publications presenting data of fundamental investigation of unsaturated azlactones transformations into a- and f3-phosphorylated enamides and related reagents, e.g. phosphorus containing enimidoylchlo-rides, phosphorylated azlactones analogues, phosphonium ylides and betaines, are defended. Most commonly such phosphorus containing organic compounds formation proceeds in regio- and stereoselective manner. It was found that these reagents are siutable for obtaining not only acyclic compounds but also recently unknown phosphorylated thiazole, selenazole and pyrimidine derivatives.

Ключові слова: азлактон, єиамід, ілід, бетаїн, тіазол, селеназол, піри-мідип, фосфоршповашія.