Синтез и изучение аминокислотных и пептидных походных изофлавоноидов и углеводов тема автореферата и диссертации по химии, 02.00.10 ВАК РФ

РГ6 од

АКАДЕМШ НАУК УКРАКНИ 1НСТИТУТ БЮОРГАШЧНО! XIMIÏ ТА НАФТОХ1М11

На правах,рукопису

ОГОРОДШЙЧУК ОЛЕКСАНДР СТЕПАНОВИЧ

"СИНТЕЗ ТА ВИВЧЕННЯ АМ1НОКИСЛОТНИХ I ПЕПТИДНИХ ПОХЩНИХ 130ФЛАВ0Н01Д1В ТА ВУГЛЕВОД1В".

02.00.10 - 6ioopraHÍ4Ha xímíh, xímíh природних i ф1зюлопчно активних речовин

АВТОРЕФЕРАТ

дисертацп на здобуття наукового ступени кандидата xImíhhhx иаук

Кшв - 1994

Дисертащею е рукопис.

Робота вшсоиана я 1кстнту-п бюоргашчио! xi.Mii та пафтох'ши АН Украши

Науковий кер1вник: кандидат хМчиих паук

В.В. Шили/

Науковий консультант: доктор х1М1Чних наук професор В.П. Хиля

Офщшш опоненти: доктор шшчтос наук, професор С.Б. Серебряпий

кандидат х1м!чних наук А.Г. Терентьса

Провщна оргаш2,щм: Кшвсышй уншерситет ¡м. Тараса Шевченка, м.

Кшв

Захист ввдбудеться ' 1094 р. на заадапп!

спец1ал1зоиаио1 вчено! ради Д 016.65.01 в 1нституп бюоргашчно! хшп та нафтохжН АН Украши (252660, м. КиТв, пул Мурмаиська, 1).

1094 р. на заЫдапп!

3 дисертащею можиа овпайомнтись у б1бл1отещ 1нст1ггуту б^оорга-шчноТ х!мИ та нафтохЬш АН Украши (252660, к. Ктв, вул. Мурмаиська, 1).

Вчений секретар у-Д ^

спец!ал1зовано5 вчено! ради —' Д.М Федоряк.

Загальна характеристика роботи Актуальность теми.

Одним з найвамслившшх 1 першочергових завдань сучасшл б100ргашч1ю1 Х1ми е пошук високоефективних бшрегулятор^в, ям мають широкий спьглр б1оломчио5 да 1, в той же час характеризуются низькою токснчшстю, що дозволле проводити лнсування 1 диагностику серцево-судннних, злоякшних, спадкових, шфекфйних, ¡мунних ! в1русних захворювань. Перспекгишиш пвдходом для створеиня бшлопчно актнвних речовин е х!М1чна модифп:ац1я природних сполук.

Серед бюрегулятор1в особливе М1сце занмають речовшш, одержат на ОСНОВ1 пептидт, вуглеводт 1 флавоно1д1в. Це обумовлено 1х високою реакцшмою здаппстю I важливим значениям, яке вони вШграють в бкшшчних процесах, як1 проходять в живих орган!змах.

Модиф'шац1я структури флавоно1Д1в I вуглевод1в шляхом отримання 1х кон'югапв з ам'шокислотами та пептидами - перспективний шлях до створеиня нових клас1в б!ололчно активних речовин. Висока бюлопчна лкгившсть цих сполук обумовлена наявщстю дешлькох фармакофорних центр1в

3 теоретично! ! практично! точок зору дослщження модифшоиаипх флавонощ'щ та вуглев0д1в п)дтверджуе актуальность обраного налрямку.

Мета 1 завдання досл1дженпя.

Гаповна мета роботи - розробка метод1в синтезу пгнкоамшГв (кол'кмапс амшокмслот та вуглепод^в), пептидних 1 амшокислотних нох^дних 1зофлавоно5д1в, дослвджения ¡х ф1зико-х1М1Чних 1 б!олопчних власгивостеи, а також виявлення ефектнвних лисарських засоб!в та пошук пових гуморалышх маркерт нухлинно1 хвороби.

Положения, як! пмиосяться на захисг:

1. Метод и синтезу О-пептидних 1 О-ам'шоацилышх нохщних кюфла-

ВОН01Д1В.

2. Шляхи створення 1зофлароно!днпх апалопв окситоцину, даларп-

иу, тп.югену I т^реолЮершу.

3. Способи одержання О-амшоацнльних похвдшх моносахарид!в.

4. Рекомендаци по цмсспрямованому пошуку нових Л1карських субс-

танцШ 1 практичпому використашш синтезованих речовип в медицин!. .

Наукопа новизна та практично значения роботи.

В роботг вперше розроблеио ефективний шдх!д для одержання О-* ашноацильннх I О-пептидних пох1диих 1зофлавоно!д1в. Щ снолуки були отримаш: •

1) взаемод1ею пдрокси1зофлавопо1д1в з симетрнчними ангщридами (СА) N -захищених амшокнелот в прпеутноеп катал1Тично! кипькпет! 4-диме«и.ч-амшоп1ридину (ДМАП);

2) конденпац!ею г!дрокс»!зофлзво1тоТд1в з М-захнщопими амшокмелотами •• ьикорпстанпям хлориду Н,М'-б1С-(2-оксо-3-оксазалш)фосфадиам1ду (Вор-С1).

3) посл(довним парошуваиням пептидного ланцюгу з ^гпчцл п-ачшо • ацнл.чромошв методом зм!шаиих анп/фид1в (ЗА)

Було синтезовано ¡зофпавоно'щж аналоги окситоцину, дапарпну, т!могену i TÍpeon¡6ep¡Hy.

Здтснено синтез гпжоамтш - нооого класу ендогенних 6ionon¡MepÍB ппаэми кров}, як неспецифгчнйх пухлинних маркерш. ГП'двищення pienn глмоэмМв в плазм! KpoB¡ хворих пухлинами молочноТ залози i жшочих генитзлт може бути використано для д1агностики пухлинних новоутворень.

В результат! фармаколопчного досшдження эмшохислотних i пептидиих noxiftHMx ¡зофлавоно'йдо виявлено, що багато з них е практично нетоксичнимм та мають високу мейролелтичну, г!поглшем1чну, гелатозахисну, д|'уретичму, протиза-лальну, цитопротекторну i антиоксидантну активности i за pisfieM бюлогмноТ ди перевищують препарат», як1 застосовуються в медичшй практиц). Деяк! слолуки характеризуються одночасно двома або трьома видами фармакологино? дн. Отже, вони можуть бути основою для розробки лжарських препаратов широкого спектру дн.

Синтезовано понад 200 нових слолук. Будову ! шдивщуальнкть одержаних сполук доведено за допомогою даних епементного внал'/зу, тонкошаровоТ хроматограф» (ТШХ), високоефективно7 рщинно? хроматографн (ВЕРХ), поляриметр», 14-, ПМР-спектрос«опГ|".

Новизна невщомих раньше амжоацильних похщннх ¡зофлавоша, як'| мають бюпопчну активжсть, захищена авторськими свщоцтвами СРСР.

Апробац]я роботи:

Ochobhí Maicpiann дисертаци були подан'г! обговорювапись наконференц|ях:

- VII Всесоюзний симпозиум no x¡mTi'6uik¡b i пелтидш (м. Tannin, 1987);

- Всесоюзний симпозиум по x'imíí пептида (м. Рига, 1990);

' - 7 М|'жнародна конференция по лухлинним маркерам (м. Киш, 1990);

- РеспубпЫанська наукова конференцт "Реал13ац>я на у нових досягнснь в практичней фзрмацГГ (м. Харюв, 1991).

Публ'шацн. Ochobhí положения дисертацм опубликован! в 15 друкованих роботах. Об'ем i структура роботи. Дисертацш внкладена «а сторшках.

Робота складасться ¡3 вступу; огпяду л^гератури (J розд¡л), обговорення результат дослщження (2 i 3 роздали), експериментально! частини i результат!в 6ionor¡4Horo скриншгу (4 роздш), bhchobkíb i списку цитованоТ Ыторатури.

Роздал 1. 1зофлавоноди: способи синтезу, бюлопчна актившеть.

Глмгаамши: структурно-функциональна характеристика нового класу гуморальних пухлинних MspKepis.

Флавоно'|ди - це одна з ц!кавих i захоплюючих галузей xímií природних сполук. ГИдвищена зацкавпенкть до ¡зофпавоно«!э, яку проявляють вчен! та спец1ал!сти р!зних налрямк!в, пояснюеться великим значениям, яке ц1 сполуки вдаграють в життедшльност! рослинних i тваринннх оргатзмЫ, íx високою та р1зноман1тною активжетю, а тэкож, íx нетрив!альною реакц!йною здатеттю. В лиературному огляд! приводяться методи синтезу 3-арил i З-гетармлхромон«, обговорюеться íx 6ionorÍ4Ha д1я.

ГКдвищення ефективносл лжування онколопчних захворювань багато в ному залежить в'|д ранньоТ д1агностики пухлинних маркерт (бюлопчних ¡ндикаторш -продуктов пухлинних кп1ток), йК1 з'являються в високих концентрац1ях в бюлопчних рщинах i/або тканинах организму при лухлинному процесс'1.

Пухлинш маркери повинж бути специф1чними для левного пухлинного процесу, доступш для визначення на рЬних стад!ях хвороби i давати можливкть використовувати Тх при прогнозуванн! проходження пухпинноТ хвороби. За нашого часу бтьиисть пухлинних маркерш на вщпов'щають вищелерерахопаним критер'шм. Одним з нових гуморапьних маркер1в пухлинноТ хвороби с глисоамжи. Ц! сполуки були вщкрил Г.В. Глинським у 1977 роц!. ГлжоамЫи - це рашше нев'щомий кпгс ендогенних бюпотмерЬ з молекулярною вагою менше 10 кД, m<i циркулюю1ь в плазм! Kpoei ccanuia у в!льн!й та бтокзв'язант форми Зпдно структурного анал1зу rniKoaMwiB плазми «posi тварин пухлиноноснз вони е вуглевод-амточиспотж кон'ю-гати, в яких амшогрупи амжокислот е в'шьними, а ам'жокислоти а'еднаш з коровою

частиною молекул складноеф1рни-ми зв'язками. Було остановлено, що складовою частиною гл'н<о.1мн'|в е вугпеводи. В деяких зразкнх гл1ко-амМв основними вуглсоодами е глюкоза, до складу ¡нших входять маноза, галактоза, фрукюза, N-ацетилглюкозамж. К'шьюсть вуглево-дних залишк'ш коливаеться в'|д 1 до 17, а амжокислот в!д 5 до 23. , Встановпено, що ршень втьноУ

форми глЫоамж'т вищий в 2-4 рази в ппазм1 Kpoßi при злояюсних новоу-твореннях i лейкозах у тварин i пюдини, але значно знижуеться о артер'шльнт плазм"| на другу добу nie ля радикального видалення лухлини.

Роздал 2. АмЫоацмльн) та пептидт похщш ¡зофлавоноЧдт. '

Дослщження xiMHHCi будови та мехажзму дп природних бюлопчно активних сполук i виявлення серед них потенцтних лкзрських npenapaiiu з кожним роком набувае все бшьшого значения.

Флазонойи, twi складаготь б'юлопчну основу рослинних лжарських препарат'«, здавнз еикористовуються в народнШ i иаукоый медицину а танож в ¡нших галузях зиробничо! д^яльносп людини. Встановпено, що вони проявляют ь анаболгЧну, протизапальну, гтол!шдем1чну, гтоглжем!чну, Гепагозахмстну i inuji активное« на р!вн! або переаищують за величиною 6ionori4Horo еф'-кту препарат, rmi використоауються в медичнй? практиц].

Остзнжм часом xiMia пгптид!в виросла о одну з найбшьш актуальних галузей сучзсноТ 6iooprSHi4Hoi xiwi. Це поз'яззно з вмнятковим бюлопчним значениям ' пептидно-бтковнх речовин, nxi виконують в живому орган!зм1 pbni функци. Шльюеть пороняно простих за будовою природних пептидш, яю мають високу i

ршюмажтну активжсть (гормони, бюрегулятори, антибиотики та тх), зараз обчислюсться багатьма десятками I продовжуе неухильно рости. За рЬномэнггнкгтю 1 важпив!стю регуляторних функцж пептиди не мають соб1 рганих серед тших х1м1чних класт природних спопук. Все бтьше досшджуютьсп бюхМчж мехажзми дй пептидних гормон'ю, антибютиюв, токсижз та антитоксина, субстрат1в, ¡муномодупяторш \ т.д. Велике значения находять пептидж препарат» о медицин! та стьському господарствГ

Беручи до уваги цмж бюпопчн! властивост! природних та синтетичних фпавоно^о з одного боку, та амшокислот I пептидт з другого боку, мо'жна передбачити, що посдиання в одшй молекул! флавоно'щного ! пептидного (аминокислотного) фрагменте дозволить одержати спопуки з новими цжааими бюпопчними властивостями. "Пептидна" модификация може слрияти транспорту таких кон'югатш через цитоплазматичну мембрану кл'|тини, п'щзищувати стабшь-жсть дуппексних структур.

2.1. Синтез амшокиспотних похщних ¡зофлавожо.

Ключовими сполуками для синтезу О-амшоацильних пох1Дмих модифмовзних ¡зофлаооно'|Д1в 2.4 а-к були а-зам1щен!-2-г!дроксиацетофенони 2.1 о-к. Бтьиис^ь з них одержан! за стандартних. умов реакцп Губена-Гьоша шляхом кснденсац» пол!фенол'т з в!дповщними ацетожтрилзмн. Дал1 2-пдроксизцетофенони, що м!с-тять сипы» електроноакцелторж зам!сники в а-положенш, кшьккно перетворювали у в'даювщш хромони 2.2 а-к взаемодкю з етоксалтхлоридом, оцтооомурашиним ! оцтовим анпдридами в присутност! таких основ, як п!ридин, пии'ридин та триетил-амЫ (схема 1).

М-Захищет 7-0-амшоацилхромони 2.3 а-к були отрнмаж даомэ р1зиими способами. Перший полягае в ионденсацн 7-пдроксихромон:в з' попередньо одержаними симетрнчними ангщридами Ы-захиидсних аминокислот (СА). Цга реакц!ю проводили при юмнэтжй температур*! о присутност'| катгл1тичннх юлькост^й ДМАП протягом деюпькох хвипин." Як розчинкик онкористоаували абсолютний тетрапдрофургн (ТГФ).

Другий способ одержання ам1ноациг.ьиих пох'щних хромошз полягае в конденсацм пдроксихромонш з И-захищеними амшокиспотами. В ц!й реакцп як конденсуючий реагент використоэували Вор-С1. Синтез проводили в очищеному диметилформам'цу (ДМФА) в присутност! триотиламшу. ■

Амшж функцГ| амшокислот блокусались т-рет-бутилоксикарбонтьною (Вое) та бензилокемкарбонтьною (СЬг) трупами. Захищеш амжокислотш пох1дл! е крнсташчмнми речовинами, що добре розчинш в оргажчних розчинннках. В спектр! ПМР спопуки 2.3. е, вим!ряному в С0С1з, спостер!гаються характеристичн! енгнали хромонового фрагменту: в облает! 8,22 м.д. знаходиться сигнал ароматичного протону 5-Н, що зазнае на соб| дезекрануючий вллив суадиъоУ карбон1льно'|' групи, в облает! 8,0 м.д. знаходиться сингпет протону 2-Н шроноаого циклу, сигнали при 7,13 та 7,30 м.д. вщповщають протонам 8-Н та б-Н. В обпасп 1,4 м.д. находиться ¡нтенсивний сигнал дев'яти протош'в Вос-групи, або двопротоиний сингяет в облает! 5,(Рм.д., та п'ятипротонний мультиппет в обпасп' 7,2 м.д. фен;пьиих протонш СЬх-групи. Протони -НН- 1' -СН-грул амЫокиспотного залишку резонують о облает! 5,0 те 4,5 м.д.

А

l)ZiCb

сш äHplH* но * нс — cn¡— x ---

2.1 а-л :

«-Л.-ОН IQ]

,) Вора. iijW í

Tí

2.2 a-к i ' 23 a-к

»i Ц % *

о

2.4 a-к

. i

. ' r

Hi = I!. C2H5, СН3, С6Н13; R2 = Н, СН3, соос2н5;

Z <= С6Н5СН2ОСО-, (СНз)зСОСО-; Y" - С1, Вг, CF3COO Aa =» Gly, Ala, Val, Leu, Ahx, Abu, ß-Ala, Phe, Tyr, Trp, His, Pro, I.ys, Cys, Met

а б в г г д

е е ж э и i

• rY^tx"' ©cv '

i

си,

I Й К

Схема 1. Синтез О-амшоацилЬофлаоожв.

Деблокуоання захисимх угруповань проводили ацидолЬом. Одержат coni 2.4 a-к е крмстэгичними рочовинами, розчинними о полярних розчин-ннках. fx будову було остановлено на оснош даних к'|льк!сного еламентного аналЬу та спектроскоп« ПМР. В спектрах ПМР в'|дсутн1 сигнапи протон!в захисних труп, а сигнал протожв амЫогрупи зм!щекий о слзбка поле (-8 м.д.).

Синтез Ы-3-гетзрилхромои-2-кгрбон!п- тз 7-0-матилоксикарбон1пам1но1Сис-пот. Ух метипових еф!р)з та эм|д!в проводили з використанням актцвовамих еф|р!а 2.7 б,г та 2.8 г (схема 3).

Характерна для розчин!о пох!дних L-ряду зм!иа кута питомого обертання 3 (.} на (+) при переход! (ид N-захищених похщних 2.3 a-к до íx ranoretiriflpem та трмфторацетптт 2.4 а-« узгоджуеться з правилом оптичного i зсуву для природйих ам1чокислот L-риду i може бути пуиверджрнмчм консЫгураци отрммйних сполук.

' 2.2. Синтез пептидилюофлавонт.

i • " ' ' • х. лЛ-о

; , , Z-Аа(П)-ОН 4

ГВиосоа

О И-ОЬ

I , "

2.4

ЙА*(П)— А.—О

нх ^ Х*А»(П)А»—о

2.5

Схема 2. Синтез О-пептидип-З-гетарипхромонш

2.7 б, г

но

о.. х-

«я,-«,

у

н *

2,0 б, г

с„ _с_о

о

2.8 г

R, - ОН

СН,—С — Ntl—Я»

^R,

2.10 г

Oliv

^ко,

R2 - Н, СНз

NH2-R3 = пептид; Arg, GlyNHj. ProOMe, Asp(OMe)2, (D)-AlaOCH3

Схема 3. Синтез Ы-{3-гетврил-2-карбоит)- та И-(3-гвтарнл-7-0-метоксикар-бонш)пептид(в та ам!нокислот

Для сдержанна Ы-захищених О-пептидилхромон'ш 2.5 б,г,е,ж| еикорис-товували метод ЗА. Ц!нн!сть методу з використанням ЗА оуг!пьноГ Кислоти полягае у висоюй швидкост! реакцй за низьких температур, портняно високоючкстотою отриманих продукте. Виходячи з того, щЬ О-амжоацйлхромони з вшьною аммо-грулою е нестабтьними спопуками, умови конденсат"! методом ЗА прийнятн!. Спробн одержання О-лептидилхромошв з використанням ¡нших метрдт пептидного синтезу були безусгошн!. *

В процес! отримання ЗА Н-захищених амтокислот та пептиде для активами карбоксильного компоненту використовувалн /зо-бутилхлорформ!ат. Як третинна основа був обраний |+-метипморфолш. Так як Ы-метилморфопш - (лабка основа, його вллив на процес рацеммац» ».мшмальний.

Ы-Захищею О-лептидилхромони одержували шляхом посп1Довного наро-щування пептидного ланцюгу з К-к'|нця (схема 2). Як амжокомлоненту використовувалн О-амвюаципхромоки 2.4 б,г,е,ж. Деблокування захисиих <-руп проводили ацкдошзом. •'■».'..

Для синтезу пелтмдилхромоша 2;9 б.г, як! мгстять в свой молекул! Тзофлаво-ноиний фрагмент з Ынония. хромони з карбоксильнок» групою п(!ретворювали в ахтивовам еф!рм 2.7-2.8 б,г (п-нгтрофешпов! або М-оксисукцик!м1дн!), як! вводили в реакцмо конденсвцЯ з пептидами (схема 3), ,"; I

2.2.1. Синтез ¡зофлавонодних аналопэ далэрг!ну.

3 класично« точки зору даларпн е тнповим оп!о1дом. Противиразкова д!я далгрпну эв'язана з стимулюванням процесса регенераци I покращення мЫроциркуляцп а зот лошкодження тканини.

Двларгт - перший ол!о!дний пептид, який був запропонований як про-тивираз^оаий зас!б для людей.

Дапарг!н - смитетичннй гексапелтид Туг-0-А1а61уРЬе1.еиАгд був одержаний за схемою 4.

Заключною стадию конденсацД при синтез) далгрп'ну було лоеднання двох фрагмент« Вос2Туг(0)А1а(ЯуОНр та РЬе!.еиАгд, тобто кбнденсацЬ за схемою (64) + (3-1). В процес! синтезу даларпну та його ¡зофпавоио'{дних аналоге «икористовували Ы-Вос-» М-СЬх'Пох'щн! ам!нокислот.

Туг, X о-А1а, X С1у, X

РЬе

Во®>

Во<2

Вос2 Во<2

, ОН , ОЭи

Вйс. Вое.

Он

.ОН СЬг

.ОН

СЬг СЬг

Ьеи Аг\1 .ОНи

ОНр СЪг . _03и СЬг"

н

. ОНр СЬг II

X » 2.7 б,Г} 2.8 г

Схема 4. Сннте» дяпйрНму та йс?го Ьофладоно'дних аналой

Трипептид РЬе1_еиАгд отримували посп1довним нарощуванням пептидного ланцюгу, починаючи з незахищеного арпжну, з використанням методу Ы-оксисук-цижмщних еф1рш. СЬг-групу видаляли катап1тичним гщрогенол)зом.

Фрагмент' даларпну (6-4) одержували конденсащею Вос2Туг(0)А1а та НС101у0Нр з використанням /зо-бутилхлорформиэту. Очистку ди-Вос-захи-щенного даларпну проводили на силжагеп! и 40/100. Його деблокуоали розчином трифтороцтовоТ кислоти в хлористому метилеж, продукт у вигляд1 ацетату отримували обробкою Ооууех 2(ОН"). 1ндивщуальжсть юнцееого гексгпептиду Ыдтверджена даними ВЕРХ, ТШХ, електрофорезу, тестами бюлопчно'| активности Нами синтезовано ряд ¡зофлааонощних аналопв даларпну ХРЬе1.еиАгд, ХСЛуРЬеНеиАгд, Х(0)А1аС|уРЬе1_еиАгд, Туг(0)А/аС1уХ (X = 2.7 б,г; 2.8г). Ц) слолу-ки були одержаж методами актнвованих еф1р!в хроможв 2.7 б,г; 2.8 г та методом змшаних (симетричних) ангщридт.

2.2.2. Синтез ¡зофлавожэдних аналог» т1реол!берину I лмогену.

На сьогодн1шн|й день шпыйсть аналопв Т1реол]берину леревищус 100. Преол|берин (Руг-Нк-Рго-МН2) регупюс в аденоппофЫ синтез та секрецию преотропшу - гормону, який-стимупюс щитовидку залозу. Йому властиоий ефект г.жмуляци вид!лення пролактину.

Руг (X)

СЬг СЬг СЬг

ШВ вое, _д_ он

Гго

Во<2 . ОН Вое,

. ОИр

ОЫр

оме

■ щ

■ щ

ин, , шц . ын,

Схема 5. Синтез ^реолШерину та його ¡зофпавонощних аналопв

Т1реоЛ|берин синтезувапи методом р-нирофежлових еф1р1в (схема 5). Захисж групи видаляли ацидол!зом 1 пдрогенол!зом. Очистку к'мцеюго продукту проводили на сил1кагет' I 40/100. Для синтезу ¡зофлавоно'дних аналоги т!реол1берину ХКНзРгоЫНг, ХО|уНк-РгоМН2, використовували л-штрофенилоо! еф1ри хроможв 2.7 г, 2.8 г.

Имоген е дилептнд - глутамш-трипгофан. Ъ'моген стимулюе реакцм клиинного та гуморального ¡мужтету, а також неспециф1чну резистентжсть.

Дипелтид ОЬТгр одержували методом активованих еф1р1в, карбокси-льну трупу триптофану захищали солеутворенням. Методом посл!Довного нарощуоання пептидного ланцюгу. э використанням /зо-бутилхлорформ1ату синтезоааж ¡зоф-ласонощж аналоги лмогему загально! формули ФиТгрХ (X = 2.2 б,г).

2.2.3. Синтез окситоцину i його ¡эофпааонсмдних аналог is.

Окситоцин - цикл1Чним ноиапептид 3 20-члеиннм дисупьф1днмм циклом i трилептидним боковим ланцюгом. Однкю э основних функц!й окситоцину t регулювання лактацГГ. В медицин! його використовують для сгмм'упювзммя nonorie.

Незважаючи на те, що окситоцин с об'сктом промиспового синтезу, досл<ждеиня по синтезу окситоцину продоажуються. Гоповною причиною цьсмч> е недосконалкть тгального захисту цистеТну.

Для захисту SH-групи цистеТну ми використову>алч триметилацетам»-дометильну трупу (ТАСМ). Бона в'|др1знясться простотою отримання i стабльнкпо за киспих умов, бтьшою резистентиктю до окисления киснем ловлря, им ацегамдометильна (АСМ).

.-У я

туг

Эос Вое Вас

си

ТАСМ

CiTu

ТАГ«

1"М

■ re

■ N4,

Схема 6. Синтез окситоцину ■ його ¡зофлааонейдних аналопа

Синтез окситоцину проводили за ступмчато-блоковою схемою (схема 6). Для деблокування Су$(ТАСМ) I окисления пептиду використоаувзлм йод, кЫцевий продукт очищали гельфшьтрацкю иа Sephadex 1Л-20 I анал«зу»алн з доломогою ВЕРХ. Нами сиитезовано ряд ¡зофлавомо«нмх аналопэ окситоцину ХРго1сиС1уНН2 (X = 2.7 б,г; 2.8 г).

2.3. Синтез амшокислотких похщних прмродиих ¡зоф лазонга.

Так як флавонодш слолуки в природ! зустрЫаються у вигляд! глжозидт, то пептиди можуть приеднуватисп до них по вуглеводнеай частит мопекули флавоноТду. Таю сполуки цжаш як штермел'зти, що моделюють можлив! зв'язки вугпевод!в з амтокислотамн в гпжолротеТнах.

Амшоацильт похщн! гежстему одержували конденсацию генкгтеТну з СА в присутносп' ДМАП (схема 7).

ы> <>

ИосЛ. — О

| / 1 I !> и« ■ л» — он

А *---------— •>

Г6Т 1. -

к ;[ ......... Т^ТС)!

щ

-1

ПА. О - О.

У'у: )

• I, [СИ . .

а —А»С|

, «и Ав * А1».

Схема 7. Синтез амшоклелотних ааалопв гешетешу

о

Г.! ',! [Г >1 II

УУТг} .

но' I •

«»н " ом

АД

■О. и

'СЮи • :

I " ТО)

"« » , СИ,«*»*»'

\ 'о-1

11» (ы ои

А»: А1а, АКх

Схема 8. Синтез ам'токислотиих аналог» софорикозиду.

Спектри ПмР продуктов реакци СА з геыстемом св!дчать про еходжекня двох залишюа амшокислот в положения 7 14' молекупи 1зофпавону 2.10

3 метрю одержаны» амЫокиспотних пох|дних по вуглеводнавому фрагменту. ¡эофлавон-ггикозида, софорикозид вводили в реакцию з М-захищеиимн ам'мокиспо-тами в присутност1 дициклогексклкарбодНмщу (ЭСС) (схема 8).

Амжоацилюоання проходило по 6-ОН»груп! вуглеводнево? частики -молекупи софорикозцду, так ях лервинний гщроксил реагус значно швндче вторйиного, 3 оикористання надлишку глюкозиду 2.12 дозволяло одержувати виключио в'-О-ям'/ноаципьш лох!дт 2.13.

Розд1л 3. Синтез ггокоамжш.

3 петою лщтвердження структури природиих глмоампив, подальшого вивчення íx ф|зико-х!м'1чних i бгалотних властивостей снитезовано ряд О-амь ноацильних похдоих D-гпюкози, а-метил-0-гпюкол1ранозиду, D-галакгози, О-мано-зи та дезоксисахаридш.

Амтоацилювэння а-метил-О-ггооколфанозиду бупо проведено для з'ясуван-мя впливу вшьного гл'гкозидного пдроксилу на стмккть складноеф1риого эвЧзку глмоамЬпв та його роль s 6к)х1м1чних процесах, в яких беруть участь природ« гпнсовмми,

Amíhhí функцп амтокислот блок у вались Вое- та Cbz-фупуваниями.

ГКсля конденсацн N-захищемих амтокислот та/або ix CA з моносахаридами, одержан! N-захтцсн! гтпкоамти були пщдам ацидотзу та/або «аталиичному гщрогеноЫзу з метою видалення захисних грул.

Синтатичт О-амшоацилмоносэхариди с лаб|льпнми сполуками. Особтчо вони неетйк! за умов, коли íx амюогрупи иепротоновам». Тому сиитезовам пжоамми були вндтеж у вигляд! хлорпдрапв.трифторацвтати або оксалат!», ню с ботьш стабшьнимн.

3.1. Синтез"б-О-ам^ацилмоиосахаридв.

Для одержання б-О-амЫоацильнц* лох1дних моносахармдш винористовували простий та зручний cnoc¡6 конденсацн вуглевод!в з N-захищеними амгн окис потами год дкю DC С, вмходячи з незахищеиих вуглеводп, що с значною перевагою дэиого методу. Як первинн!, так i вгоримга гщроксили моносахаридов легко ацилкиоться аминокислотами з захищемою эмжогрупою а сухому Л1°ридин| в npHCyTHOCíi DCC. При цьому лервинга пдроксили pearyiofb зиачно швидшв «ториниих, що дозволяс, використовуючи надлишок моносахариду, одержуваги майже виключно N-захищега б-О-ампюацильга лохщш моносахаридов э високим виходом. Для коидеисац» внкористовували N-Boc- та Н-СЬх-аммюкислоти (Gly, Ala, Pha, leu, Pro, Arg, Тф. Ghi, Gin, Туг, Cyj) (схема 9).

Хроматограф|чне доеллження синтезованих глмоамЫт показало, що поряд з ос ион ними побгам продукт утворюються а незнаний к'шькосп. Вони, мабуть, с моноацкльн! та д>ацилью пох<дн) по вторииним пдроксильним грулам. N-Захищем 6-О-аммоацилмоносахзриди 3.2 в-г очищали з використанням копоночиоГ хромзтографй на силЬсагега.Для переходу «¡д N-захищених глмоам!н|'в до ам!'ноацильних лох1дних з вшькими аммофулами, одержат сполуки 3.2 а-г «ддавапи ацидогозу (HCI/дкжсан, CF3COOH/ CH2CI2) або пдрогеногозу над попадем на вуг'тга в водному меганот в лрмсутност! оксалатно? кислоти. Гщрогеногаз а нейтральних розчинах сулроводжуваася С0льв0П130м складно-еф!рного зв'язку, що не давало можливосп андиттм речовини а ¡ндив(дуальному стаж.

Для синтезу 3-0-ам1ноацилмоносахарнд1в 3.14 використовували глюко-

фураноэу 3.12. АмЫоацилюванн» проводили СА в лрисутносп ДМАП. Пос-тдовннм нарощуеанням пептидного ланцогу одержан) З-О-пептнднлгпюко-фуранози 3.1$ (схема 10).

ClIjORj CH2ORj СН 2 О II

.'-•о J-о j— о

,011 ^ Ь ^ /OR, \ /OR, \

"•—< о

но' :ОН(ОЫ.> R,0 '" j OR,(OM(» RjO4—|ОЫе

OR, за г А

oil OR, OR,

32 ». в, в, г v 3 в «, г

С 11*0 снгон ен20Тг

>- о J--Q .'—О

/ои2 , м.\>. /ОН -, -I.l> /or, \

i'i /I N ' /I

RzO ' < ORj НО '- -! ОН(ОЫе) R, О j ОМ»

ORj он ОК,

3 3«,» 3.1 »,6,», г 3.41

в. Ь

0:СН2 CHjOH CHjOTf CH2OR3

/ I— о / - о }—о

, OR, 'OR, \ '

\ „«J».». /OR, \ Ji-i.fc. /OR, \ о'—; OH« H О---; OMe R2O ■■iOU> RjO-jO'

f-'L

HO---f OMe R2Ol' jOMe RjO '-j OMe

OR, OR, OR, OR,

37 r 3.8 r J.ir-J.tOr J.IK

a) Z-AaOH, DCC; Ь) CA, DMAP; c) TrCI. Py; d) H+, H2/?&, e) C6H5CH{OC2M5b

TotOH

Rj, Rj, R3 » ZAa- або X"A»+-; 2 •=■ Вое- або Cbz-; X" >= CI. СГ3СОО,

COO-COO

a ** &; 6 « Man, в = Gil, r •* a-M&G) Схема 9. Синтез О-амжоацилсахарид^а.

3.2. Синтез пента-, тетра-, три-, та дх-О-гомогмиюацилмоносагари-Д>в.

Повюсттю О-амЫоацмпьоваш моносахеркди 3.3 а,в,г синтазосаш конденсацию глжотрамоз s попередны» одержакими СА. Реакцию проводили за К1мнэтно1 температури в прмеутносп катглЬичноТ котьноет! ДМАП в абсолютному ТГФ (схема 9). Пергомоаммоац^лможэсахарцдм 3.3 а, в, г бупи таком одержан!, виходячи з сахарида 3.2 а, е. г.

Для синтезу 2.3,"5-0-тркгймйам!ноацигиа-мет«лгпюкопрзиозиду 3.4 г пер-виниий пдрокеип вуггсеводу ънб'грхоъо эахиирпи трнтильиою (руною (сгемэ 9). 3

12 , Ф

метою одержання тригомозм1ноацилгпюкофураноз>< викормсто«увалч моносаяэ-рид 3.13 (схема 10). Дигомоэм'шоэцилыа похщн! сиитезован|, виходячи з а-метчл-D-глюкогпрэнознду 3.12. Для цього г'цхроксили в положениях 4 та 6 т'ранозного циклу бпокували бензил!деиовим угруповаиням. Дал! »¡льн! г«дроксили сахарид'ч аммоацилювали СА в приеутноЫ ДМАП (схема 9).

.От

"он о 'он

о о -

-л- >

1 о on,

4 .

о о

ОК3

I. 1

иг

314

но но j

п,оп HjO-i

он * }-' <(

1 о

313

—с. о.

Ой,

t

31«

3 15

к,о .

П]0 i О

,он ои

317

a) ZAsOH, DCC, Ь) II,/Pd; г) СА. DMAP. d) CF3COOII Rj я СЬгЛ» «6о Х"Л»^12 = СЬ» прптилкл. X - COO СОО

Схема 10. Синтез О-змшозцил-, i 0-пептидилгпюкофуранозид)в.

' 3.3. Спи тез гвтероам1ноацилмзносахарид)в.

Синтез ггякоамш'т з рЬними ам!н0кисп0тиимн залишками проводили, ечкористоэуючи попвредньо захмилем! моносахариди (схема 9). Трнтильну трупу честково ам1ноацильоизнмх глкотраноз 3.4 г видаляли о умоаах ацидол!зу або гузрсгенолЬу (без ззймэнма N-захистнмх грул амнюкислотних залишкш), а в ¡льни« пдрокскл ам1ногцилювзпи СА tj лрисутност! ДМАП. Сполуки 3.6 а,г також одержували з б-О-Эмтоацклменссахлрндг'а 3.2 а, г. Як вихщну слолуку дл» одержання глжоамгта з трьома рйнимп змжокислотнимм залишками було обрано синтон 3.3 г. Селектиский загнет поргиммого Г1Дроксилу i ацилювання СЛ вторинного б'шя С4 приводило до «¡мжозцилмоносахзридт 3.10 г. Каталтшие пдрування або гцддОпа таких еполук з гюдгуьшим амтоацилюпзнням первинного гщроксилу приводило до перамячогцильееаних вутпезодв з трьома р1зними ам(иокислотними залишками.

о

3.4. Синтез ам'тогциль«кх тюхдетх дазскснмоносахзрид!з.

Нами синтезозано ред «OH'toraTfi ам!некислот та дезоксисахаридю, rui були пнкориста»« для синтезу (25,ЗЯ/Я,6Е)-3-окси-4-метнп-2-метипамто-6-октеновоТ киспоти (MeBmt) цикпоспсрту А. Як в'щомо, моносахарид« та Тх лох1дш е

о- сн

рп

рл

о си2 о

• о > •

О ' ■ ОМв

3.18

о сн, НО сн.

2 о но'.

О СИ

о :

ОМв

2

И1. / 1 - О - /\<

О | —{ ОМв

сн,

3.19

РП

о ■ : омв н3с овл 3.21 .

и.о сн,

.. .. о

•*> К ' ""

Н 0 ОМв

Н3с ОВЛ

3.22

■ к . -''

сн,

ТгО-СН2

/--о

/ '. о

К~ |ч —

' Ч - 1

Н О г ] ОМа Н3С ОВг1

3.23

к , '

И, О ОМа н3С ОВИ

3.25

; о °

( ■

но'|.....у

Н3с ОВг1

3.2?

СН,

и ?

ч ^ ' V

>

г\

Н3С ОВ*1

3.28

3.20

тю-< сн,

- < /I

|—| ОМа н3с ОВг1

3.24

?

сн,-он

У1<

ОМа

Н3С Оц

Я.О СН

1.П

2

Л-О

I', .1

, О ОМе

н3с оя2

3.26

СН, I * 'О

/~о / ( )' -["1 н3с он 3.29

I. Р

М«Вт1

3.30

' *

сн2-он

У-о

! он

\

Н3С Он

3.31

а) СН3МдС1, Ь) 0м50, ил1Н4 с) НаН, Е11В/, Н+, в) ТгС1, Р/, д) МаН, СБг, СН31, Ви}5пН, к) 80% СР3СООН, п) СА, ДМАП, I) Н2/Р& ¡) Оопеж 50 [Н+]. = ВосАа, СРзСОО"Аа+, Аа «» Шу

Схема 11. Синтез О-амЫоацилдезоксимоносахаридю.

»

щеальнимн вих|днимн рочовинами для хорального синтезу складнмх природных слолук. Взасмод^я окарану 3.18 э мвтилмагнтхлоридом • настулна окисио-о ¡дно в на процедура приводили до гаранози 3.20, конфзургцш «¡ральмих центров при С2 та СЗ якоТ в'|дпов'|дае необх!днЫ для побудсви МеВш!. ДаЫ в!льна

н,с он

пдроксильна група спопуки 3.20 бпокувалась беизипъним угрулованням (схема

Видалення бензил!деновоТ групп, захист лервимного (-¡дрокснлу з насгулнмм дезоксигенуванням втормнного г1дроксилу при С4 лриюдило до слолуки 3.J4. Г» структура л(дтверджуеться даними спектру ПМР: на положеммя ново? дезокснланкн вказуе високолольний зсув сигналу протон1в при С4 в области 1,49 м.д. та В1дсутн1сть сигналу гщроксильного протону.

Було встановлено, що при детритилюванн! слолуки 3.24 (80% НАС, 110°С) cnocTepirann утвореиня 1,6-анпдроп1ранози 3.28. В спектр! ПМР 3.28 ощсугнт синглет в облает! 3,5 м.д,, яиий в1длов«аа а-метипън'т rpyni, а прогони Н|, Н2, Н<$ змицеш в б!льш слабке поле. На утворення б1цикл1чио1 структури вкаэус i константа сш'н-спшовоГ взасмода 2,3 Гц протону Н].

Факт утворення 1,6-анг1дроп1ранози 3.28 дозволив лрипустити, що лобудову дезоксипаики MeBmt зручио провести, використовуючм б1цикл)чмий смелет моносахарида. Для цього nipan03a 3.21 тд дкю 80%-hoi CF3COOH леретворювалась в 3.27. Структура ц!сТ слолуки пщтверджусться даними спектру ПМР: зникнення синглету в облзсп 3,5 м.д. i лоява розширеного сигнала гщроксильного протону при 2,84 м.д.. Слопука 3.27 бупа одержана за тих же умов з п[ранози 3.23. Дезоксигенуоання вторинного пдроксилу при С4 заменено переводом 1,6-анг'|дроп|рэнози 3.27 в ксантогенат, Який без очищения вщновпювався трибутилстананом.

Утворення 1,6-ангщротраноз 3.27 i 3.28 в деяюй Mipi було неспод1ваиим. Мабуть, лросторова ор1снтац1я метигЬно? та бензильно! труп сприяс змн конформац» nipaHOJHoro циклу,що лолегшус утвореиня б!цикл1чноТ структури. Для синтезу дезоксигл1коам!н1в, сполука 3.22 була амЫоацмльована CA. Для одержлмня триам1нолцилмоносахарнду 3.26, сполуку 3.25 Деблс><ували, а еотьний пдроксил при С2 амЫоацилювали CA.

Розд1л 4. Bionori'we досл>дженмя лептидил(ам1ноацил) флавоиода» i синте-тичних гл'|коам»лв

Велика трупа амжоацип- i пептмдилхромонш бупа передана на бюлопчний скринЫг до Харюеського державного фармацевтичного шституту, П'ятигорського фармацевтичного ¡нституту, Луганського медичного шституту, КиТаського институту ¿ioxiMii ¡м. О.В.Палад|'нэ АН УкраТни та 1нституту експериментально? патологи, онколог« i радюбюлогй ¡м- Р.6» Каеецького АН Укради.

В результат! бюлопчного скришнгу знайдено преларати з високою гепатозахисною, цитопротекторною, жойчоп'нною, нейролютичною, rinorni-кемшною, протизапальиою, щуретичною та антиоксидантною д!ями. Було встановлено, що деяю з 7-0-ам»юацилхромон!в маготь бтьш високу rinorni-кем'|чну та лротизалальну активност! в лорйшянж з препаратами "Бутам«" i "Вопьтарен*.

Показано, що ряд синтетичних глмоамМв проквлкють ¡мп&торний ефект на агрегац!« лухлинних клггии. В купьтуральному середовищ! щ" спопуки, не проясляючи цитотоксично? дн на лухлинж клггнни, !нпб1рують сферо!доутворення пухлиниими кпггииами на 30-80%.

в и с н о в к и

1. Розроблено npenapainoni метод» синтезу О-амЫоацильних пох!дних

¡зофпавоно1д>», як¡ лолягають в:

а) комденсацп пдроксихромону з симетричним ангщридом N-захище-

иоУ ам»юкислоти:

б) взаемодн Г|дроксихромону з N-захищеною аммокислотою. Ял кон-

деисуючнй реагент використовувапи хлорид Ы,К*-6»с~(2-0кс0-3-0к-сазотл)фосфадиам1ду.

2. Шляхом лостдовмого нарощуоання пептидного данцюгу, методом зминаних анг1дрид1в, одержан! пелтидиллромонн. (зофоааокоуув аналоги пелтидт, «xi мктять хромоногий, фрагмент з Ы-кюц», снмтезувалн конденсацию активовзмих еф|рш иарбомснхромоиЬз з пептидами.

3. Розроблен! методики синтезу та одержан! в препаративних кшькос-тях окситоцин, даларпн, ripeoniSep«, тилогеи та IX Ьофаааоао^^ аналоги.

А. Запропоновано та розроблено с noció синтезу гпжоамшц» - кон'юга-1ш аминокислот i аугпеводгв, ях* можуть буш використан! як неспз-ц»ф|чи| лухлннн! маркеры; ктанолпено ¡дентичмсть поводжекнэ природних та синтетичммх глмозм;«» при хроматографуванш, cte-венс!, лужмому та кислотному Г|Дрол1зах.

5. Серед одержаних с по лук виявлаио преларати, як! мають високу гепатозахисну, ци'опротекторну, жоачоНнну, нейрогнлтичну, riño- -гл1кем1чну, лротизапвлкиу, д>уретичну i антиоксидантну активност!. Встановлено, що рад с полу к за ртнам фармаколопчноУ дй переви-щують препарат, ¡яг вимористовуються в медицин). Окрем! слолу-ки характеризуются дзомз i трьома видами бюлопчиоТ дм !, отже, можуть бути основою для роэробии лкарських r.penapsTÍa широкого спектру дй.

6. Показано, що синтетичн) аналоги гл"коам!н1в ¡ипб!рують процаси сферо'|доутворенпя i колон!зац!ю лагень кл'иинами рабдом1саркоми МХ-1.

ОоювмЗ неуког! результат« олублиюегя! в робота::

1. Синтез 3-(7-х1Мол.'л)-7-оксйхромоиу I його 7-0-а-0-тетра-0-гцатнпгпю1;о-транозмду. В.П. Хмпя, В.Г. Пивоваренко, О.С, Огородн1йчук, Ф.С, Бабичев. \ Доп. АН УРСР, сер. Б, »985, N 3, с. 58-61.

2. ffWíKOJKAií 3-(2-пмрцдил)-7-оксихромонов , и а-(2-пиридил)-2,4-диоксиаце-гофекон» В.П. Хнпя, Ф.С. Бабичев, В.Г. Пивовгренко, A.C. Огороднинчук, В.П. Ковале®, А.П. Койзль. \ Укр.хммлкурн., 1987, т. 53, N 3, с. 315-319,

3. Гликозеды 3-(2-хкнолил)-7-С!<еихрамонаа и п-(2-хинр«ил)-2,4-диаиснаца-тофенона В.П. Хилл, Ф.С. Бгбичгв, В.Г. ПиаоаЬренко, A.C. Огороднийчум, А .П. Koss/ть, С.И. ТюхтенкоД Укр.хям.мурн., 1987, t. 53, Ы 4, с. 404-409.

• Огороднийчук Л.С., Савченко В.И., Эпьварт Л.П., Романова О.П., Шилин В.8. ' Синтез С3-С3 фрагмента MeBmt циклоспорина А. В кн.: VII Всесоюзный симпозиум по химии белков и пептидов. Тезисы докладов. - Таллин, 1987, с. 221222.

5. Романова В.П., Огороднийчук A.C., Шилин 8.В.' Синтез фрагмента 8-11 циклоспорина A4. - В кн.: VII Всесоюзный симпозиум по химии белков м пептидов. Тезисы докладов. - Таллин. 1987, с. 231.

4. A.c. N. 1547276 СССР МКИ5 С 07 D 407/04. Галогенгидраты З-арил-7-O-аминоэцилхромона, обладающие сахаросниждгащей и противовоспалительной активностью. \ Хиля В.П., Ковалев В.Н., Седова А.Б., Шилин В.В., Огороднийчук

A.C., Сытник А.Г., Черкасова Л.Н., 1989 г.

7. Огороднийчук A.C., Дыбенко А.Г., Романова В.П., Шилин В.В. Синтез (2S, 3R, 4R, 6Е)-3-гидрокси-4-метчл-2-метипамимо-6-октеновой кислоты. \ Укр. хим. журн., 1990, т. 5, N 11, с. 1203 1205.

B. Structural analisis of synthetic structural analogues of glycoamines (GA): contribution into elucidation of Ihe structure and biogenesis of natural aminoglucoconjugatcj (AGG). / G.V. Glinsky, A.S. Ogorodnichuk, V.V. Shilin, ^M.D. Linetsky, V.V. Livetson, M.V. Sidorenko, N.I. Surmilo, V.P. Kukhar. \ Tumor Marker Oncology, 1990, N 3. p. 250.

?, Огороднийчук A.C., Шилин В.В., Хилл В.П,, Ковалев^В.Н. Синтез и изучение фармакологических свойств пептидил- и аминоачипизофпзвоноз. в кн.: Всесоюзный симпозиум по химии пептидов. Тезисы докладов. - Рига, 1990, с. 101.

10. A.c. N 1626633 СССР MKHS С 07 D 311/22. Бромгидрдт 7-0-{6-амимо-гексаиоилокси)-4-метоксуизофпавонз, обладающий гипоглнкемической и диуретической активностью / Хиля В.П., Козалев В.Н., Шилин В.В., Огороднийчук A.C., Сытник А.Г. 1991 г.

11. Синтез и свойства З-фторфенокси-7-О-аминоацилхромонов. Огороднийчук A.C., Васильев С.А., Лехан И.Н., Хиля В.Л., Шилин B.B. \ Бноорганическая химия. - 1991, Т. 17, N 7, с. 1005-1007.

12. Аминозцильные лроизаодные бензимидэзольных аналогов изофпавонов. Горбуленко Н.В., Гайдук О.Н., Хнля В.П., ' Огороднийчук A.C., Шилин B.B. \ Докл. АН УССР, сер. Б, 1991, N 9. с. 149-153.

13. Синтез Сз-С$-фрагмента (2S, 3R, 4R, 6Е)-3-гидрокси-4-метил-2-метнпомиио-6-октеновой кислоты. Огороднийчук A.C., Дыбенко А.Г., Эпьварт Л.Г., Осташевская Т.Н., Шилин B.B. \ Укр.хим.жури., 1991, т. 57. N 1, с. 85-89.

14. Хиля В.П., Ковалев В.Н.,. Васильев С.А., Огороднийчук A.C., Лехан И.Н., Лукьянчиков М.С. Поиск в ряду аминоацильных производных 3-феноксихромонов препаратов, обладающих комплексом полезных свойств. В кн.: Реализация научных достижений в практической фармации. Тезисы докладов. - Харьков, 1991, с; 143-144.

15. A.c. СССР положит, решение по заявке N 4862785/04 Бромгидрат 7-0-L-(a-фенилаланил)окси-4'-фторизофпавонз, обладающий гилолипндемнческон активностью. Хиля В.П., Шилин В.В., Огороднийчук A.C., Васильев С.А., Лукьянчиков М.С., Василенко Ю.К. (1991).